Татку-у-у

Галина, яка уважно спостерiгала за сином, помiтила, що пiсля «постриження», а особливо пiсля «спалювання волосся», личко Петрика навiть порожевiло – а, може, iй так здалося, але те, що син вперше за кiлька мiсяцiв спокiйно спав, було беззаперечно. А коли дитинi одягли освячений хрестик i передали iй на руки, не могла нарадуватися з умиротвореного обличчя малюка. Вона не залишилася на застiллi, пiшла у другу кiмнату, щоб не перервати спокiй дитини. А Петрик продовжував спати, то збираючи, то розпускаючи смiшнi зморшки на лобику.

Вперше за цi мiсяцi заснула глибоким сном i Галина. Проснулася проте вiдразу ж, як дитина запхикала. Бiльшого щастя для матерi не було – спостерiгати за сином, який також вперше за цi мiсяцi охоче смоктав цицьку.

На ранок другого дня зiбралися сусiдки у хатi Мотрi.

– Як синок? – Ольга нахилилася над малям. – Начебто посвiжiв?

– Еге ж, вже три рази погодувала, – радо повiдомила Галина.

– От i добре, от i славно, – порадiла з нею Надiя. – Виходить, недаремно ми старалися! Тепер нехай побiльше спить i iсть – ще той здоровань виросте.

– Аби тiльки мамку добре годувати, щоб молоко не пропало, – висвiчуючи очима пiсля чарки, що приховала вiд учорашнього застiлля, проспiвала Мотря. – Але ж племiнничок…

– Кумо, припини, обiйдемося без того безпутнього небожа, – перервала ii Надiя. – А iжа буде: куми пообiцяли допомогти, i ми не залишимо матерi напризволяще. Та начувайся, якщо будеш iжу на горiлку мiняти. Хоч ти й кума менi – не пощажу, ославлю на весь Корсунь, – додала суворо.

З лавки важко пiдвелася баба Горпина, повернулася до образiв, перехрестилася, потiм перехрестила широким хрестом Галину з сином.

– Живи охрещений довго. Бог так велiв. А менi пора – багато тепер шлабих дiток рожвелося, – i, важко спираючись на цiпок, старенька вийшла надвiр, де вже чекала пiдвода з сусiднього села.

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

З докучливим дзижчанням, велика зелена муха вiдчайдушно билася об скло. Вона з останнiх сил намагалася залишити нецiкаве для неi примiщення бухгалтерii i вирватися на волю, на територiю продбази звiдкiля долинали звабливi запахи.

Бухгалтер Галина вiдвела погляд вiд паперiв i подивилася на крилате створiння. Потуги мухи викликали у неi бажання теж вирватися з нинiшнього буття, щось помiняти у своему iснуваннi. Але що, i як мiняти?… Галина зiтхнула й повернулася до тек з документами. Треба готувати квартальний звiт, часу залишалося зовсiм небагато – всього кiлька днiв.