Билиці та вигадки нашого футболу

За будь-якоi погоди на будь-якому стадiонi, будь то затишний первiсток КПІ, названий пiсля революцii «Рот Фронт», або незграбний «Червоний», залiзничники збирали аншлаг. Публiка не переймалась результатом. Вона жадала краси, гострих вiдчуттiв. І бачивши, що матч котиться до нудноi нiчиеi, воротар Ямковий залишав свiй пост i бiг уперед. Трибуни тут же оживали: ну, Яма дае! І завмирали, чекаючи, коли м'яч потрапить на пiдйом захисниковi Брешкевичу. Майбутнiй солiст вiйськового хору, Жора Черпалка, прозваний так за довгi ноги, умiв «запалювати» такi високi «свiчки», що цiкавi аероплани не ризикували кружляти над футбольними полями.

Збiрна Харкова з футболу – краща в Украiнi середини 1920-х рокiв. 1924 рiк.

Улюбленцем Солом'янки був Михайло Свиридовський, розумний гравець, зловити якого на хитрощi вважалося вищим шиком. Жiнки, що охоче ходили на iгри «Залдора», задивлялися на красеня Васю Бойка. Та i партнери радували око: Бардадим, Фенцель, Костiн, той же Ямковий. Захоплено зустрiчався кожен прорив крайнього нападаючого Швецова – знаменитого киiвського Паровоза, пiдкати самовiдданого Васi Інженера – захисника Весеньева, хитрi удари технаря Товаровського.

Втiм, Мишко Студент, як називали цього нападаючого вболiвальники, незабаром став граючим тренером «Радробiтникiв».

Таке було в порядку речей. Школу «Залдора» в рiзний час пройшли майже всi майстри першого пiсляреволюцiйного поколiння. Виняток становили трамвайники, що виступали за «Мiстран», а також жителi Подолу i Труханового острова, що групувалися навколо «Райкомводу».

До двадцять п'ятого року футболом в мiстi неподiльно керувала ОРПС (Окружна рада професiйних спiлок), яка крiзь пальцi дивилася на незлiченнi переходи всерединi свого вiдомства. Все одно пiд прапором збiрноi виявлялися кращi. А головна команда ОРПС була насправдi збiрною Киева. Армiйськi колективи завдяки текучостi кадрiв не витримували нiякого порiвняння. Чемпiони вiйськових частин Украiни не пропускали менше п'яти м'ячiв не тiльки вiд «Залдора», але i вiд «Роботросу». У чекiстiв же було дуже багато роботи, щоб оперативно вiдгукнутися на створення в Москвi i Ленiнградi товариства «Динамо». Тим бiльше в його назвi нiчого про футбол не згадувалося.

Потрiбна була рушiйна сила: фанат гри, що мае велику силу i владу в органах. Але спочатку така постать виникла в Закавказзi…

Пiдступнiсть, страх i любов

Журнал тифлiських чекiстiв «Динамовець» писав у 1932 роцi: «Згадуеться травень 1925 року.