Билиці та вигадки нашого футболу

За п'ять рокiв спортивний гурток полiтехнiчного, створений ним спiльно з Делоне i Тананаевим, перетворився на справжнiй клуб, куди студентiв приймали виключно за протекцiею. Осiб молодше вiсiмнадцяти до занять не допускали, про що професор нагадав Торському. Втiм, обидва чудово знали: з 1907 року, коли в парку обладнали лисий майданчик тридцять на сорок п'ять сажнiв з воротами без сiтки, вiдбою вiд охочих змагатися на «справжньому» полi не було.

До полiтехнiкiв у гостi зачастили нiмцi на чолi з братами Вешке; iнженери-чехи з сусiднього заводу Гретера i Крiванека – члени сокольського товариства «Пiвдень»; пiдтягнутi хлопцi з гуртка «Спорт», органiзованого поборником новоi системи фiзичних вправ Олександром Костянтиновичем Анохiним; поляки – учнi гiмнаста Вiтольда Болеславовича Камiнського; ну i, звичайно ж, гiмназисти, що добиралися з мiста на конках або залiзницею.

Окрiм господарiв, тон у грi задавали найдосвiдченiшi чехи, якi завдяки зусиллям Вацлава (Вiктора) Кашпара ще весною 1900 року провели бiля сирецького iподрому першу показову гру в ножний м'яч, що сподобалася очевидцям, серед яких, на щастя, опинився професор Плотников.

Саме на рiздвяному балу авiаторiв 1911 року Володимир Олександрович запросив Торського й iнших шанувальникiв нового киiвського захоплення до бесiди зi своiми колегами-однодумцями.

Чеська команда «Славiя» – багаторазовий чемпiон дореволюцiйного Киева. Фото 1914 року. Крайнiй справа в другому ряду в модерному капелюсi горщиком Вiктор (Вацлав) КАШПАР.

– Саме про футбол я i хотiв поговорити з вами, панове. Авiатор Уточкiн ще восени хвалився Миколi Борисовичу Делоне, що одесити створюють у себе футбольну лiгу i вже зiбрали на це грошi. Нам вiдставати не слiд. Доведеться розщедрюватися самим, бо у Мiськоi думи немае коштiв i для фундаментальнiших акцiй. Купецький староста Микола Іванович Чоколов зiзнався по секрету, що серед купцiв знову пустили шапку по колу – батьки мiста бояться не встигнути з реконструкцiею електроосвiтлення до приiзду до Киева государя iмператора на церемонiю вiдкриття пам'ятника Олександру II.

Плотников знав, з ким затiвати розмову. Професор Волкович мав велику практику серед знатi, сам був великим домовласником.