Іван та Юрій Липи

Але переiхав сюди дещо ранiше, бо був одружений ще з 1885 року из дочкою вiдомого одеського художника Амвросiя Ждахи. Згодом став одним из провiдних членiв украiнськоi громади в Одесi. В. Боровик активно займався поширенням украiномовних книг, для чого створив у центрi мiста, на Соборнiй площi, книгарню «Дiло».

В Одесi І. Липа познайомився з мiсцевою украiнською громадою i з вiдомим меценатом Є. Чикаленком зокрема. це – надзвичайна постать в украiнському русi, адже всiею своею дiяльнiстю намагався зламати стереотип про згубну окремiшнiсть украiнцiв.

У важку хвилину, задля ствердження рiзноманiтних видавничих та культурницьких проектiв, Є. Чикаленко продавав частинами землi свого маетку, аби пiдтримати загальну справу не словом, а карбованцем. Вiдома його фраза, що вже стала крилатою, «Батькiвщину варто любити до глибини власноi кишенi».

Є. Чикаленко через свого товариша П. Кондрацького спромiгся, аби І. Липу рекомендували до Ананьiвського повiту. Таким чином, перша лiкарня, яку очолив І. Липа, була розташована в селi Липецьке, неподалiк вiд Ананьева, на сучаснiй Одещинi.

Медична галузь Росiйськоi iмперii в другiй половинi ХІХ столiття проходила етап модернiзацii. В руслi реформ царя Олександра ІІ в бiльшостi губернiй iмперii встановилася земська медицина. Лiкарняна та санiтарна справа внаслiдок цього залежала вiд земського самоуправлiння та економiчного розвитку регiонiв. Протягом перших двадцяти рокiв iснування земств дiяла так звана роз’iздна система. Тобто лiкар мав сам дiставатися до хворого.

Один из професорiв Казанського университета чiтко охарактеризував таку систему: «…Загальна характеристика ii полягае в тому, що лiкар завжди в поiздках, а хворi нiколи не знають, де знайти лiкаря…»

На початку лютого 1898 року лiкар прибув на мiсце роботи. Умови виявились не надто сприятливими: вiдсутне житло для лiкаря та мiсця для харчування, в амбулаторii вiдчувався постiйний холод. Єдина розрада: до Ананьева було близько, i там була свiдома украiнська громада.

Можливо, І. Липа залишився б у Липецькому, але його громадська дiяльнiсть призвела до того, що там почали «вороже ставитися до “хахлов”».

Тому, коли помер старий голова Анань-iвськоi управи, з яким Є. Чикаленко мав гарнi вiдносини, почався набiр «благонадiйних людей». За спогадами мецената, мiсцевий магнат Ерделi та його однодумцi написали до повiтового вiддiлку полiцii заяви про антидержавну дiяльнiсть І. Липи. Така ж проблема виникла в Модеста Левицького, який також з допомогою Є.