Іван та Юрій Липи

Не надто велика, але активна громада мiсцевих украiнцiв, яка звикла шанувати Івана та Юрiя Лип, не могла в це повiрити, адже питання кровноi спорiдненостi для пересiчних людей е дуже важливим. З’явилися розмови про те, що вони дiйсно не схожi один на одного, навiть полiтичнi погляди в них рiзнилися. Галичани теж сприйняли таку новину з не надто великим захватом. Певна тiнь падала на ореол вiдомих «батька i сина Лип». Це не единий раз, коли одноосiбно вирване з архiву джерело розкривало правду, але без поеднання з iншими – не всю…

Як через вiсiм рокiв пiсля розриву стосункiв з Є.

Геращенко І. Липа мiг поiхати до неi, аби всиновити ii сина? Чи мiг би священик, за навiть найбiльш ангельського характеру та найфантастичнiших умов, вiддати рiдного сина своему колишньому супернику? Вiдповiдь очевидна. Іван Львович повернувся до колишнiх мiсць проживання та роботи, аби забрати власного сина. Чому вiн так довго зволiкав, можна лише здогадуватися.

Селяни дуже тепло проводжали лiкаря з Мачух, як вiн сам згадував, «дехто просто з плачем».

Такi проводи вселяли надiю лiкаревi у безхмарне майбутне. Та в селi стати вiдомою фiгурою не складало проблеми для щирого та чесного iнтелiгента. Варто було видатися селянам «своiм», тобто не «паничем», та ще й виявити турботу стосовно iхнього духовного розвитку – i любов кiлькатисячного украiнського села гарантовано. А от в мiстi, аби стати вiдомим лiкарем, треба старатися в рази бiльше. Навiть потрапити до персоналу лiкарнi було досить важко.

Вiд лiкаря для бiдних до комiсара Одеси

Одеса на початку ХХ столiття була найбiльшим мiстом пiдросiйськоi Украiни i займала четверте мiсце за рiвнем економiчного розвитку в iмперii. Рiвень строкатостi нацiонального складу був надзвичайно високим. Привiлейоване становище росiян роздiляли в бiльшостi галузей евреi, якi за смугами осiлостi мали можливiсть для розвитку лише на окраiнi iмперii. Медична галузь теж була наповнена талановитими еврейськими лiкарями. Крiм великих державних лiкарень, у мiстi було чимало приватних клiнiк, оголошеннями про можливостi яких яскраво ряснiли тодiшнi газети.

Завдяки потоку зерна та iншоi продукцii через порт Одеса не зупиняла свое зростання. Село Романiвка, яке знаходилося поряд, вже наприкiнцi ХІХ столiття поглинулося мiстом i перетворилося на район пiд назвою Слобiдка. На момент приiзду І. Липи до Одеси там добудовували нову лiкарню. Розумiючи, що з ii вiдкриттям з’являться новi вакансii, І.