Наталена Королева

Мати померла при пологах, коли дитина з’являлася на свiт. Психологи поклали десятилiття, щоб дослiдити цей травматичний вплив на подальше життя Наталени. Такi немовлята, якi вiдiрванi не так вiд об’екту годування, а вiд того, що для них е цiлим свiтом, одразу потрапляють наче в чорну дiру, бо, в психiчнiй мiрi, позбуваються i життя. Дiтки, яких доводилося вiдлучати вiд матерi через обставини, пов’язанi з хворобою або взагалi зi смертю мами, мали травматичнi наслiдки. Уявiть – у малесенького створiння немае нiкого бiльше, адже нi батько, нi бабуся, нi годувальниця не могли замiнити зв’язок з мамою.

Простежуючи те, як Наталена жила i творила, можна зробити висновки, що цей страшний випадок не лише змiнив ii життя, але й залишив непереборний бiль до останнiх днiв. Такi немовлята, матерi яких помирали при пологах, вважалися «iншими», i iхнiми матерями-годувальницями були чужi жiнки. Мати письменницi походила зi шляхетського i давнього кастильського роду грандiв Лясерда (Лячерда) де Кастор Мединаселi (Медина Челi): Марii-Кляри де Кастор Лясерда (Лячерда) i Мединаселi (Медина Челi) Фернандес де Кордоба i Фiгероа. Батько – польський граф Адрiян-Георг Дунiн-Борковський. Батьки Наталени, будучи з абсолютно рiзних площин свiту, зустрiлися в мiстi Баярриц (Францiя), покохали одне одного, а спiльне майбутне продовжили в маетку дружини в Іспанii. Дiвчинцi при хрещеннi дали iм’я Кармен-Фернандо-Альфонса-Естрелла-Наталена.

З одних джерел ми бачимо, що батько Наталени дуже важко переживав втрату дружини, вважаючи доньку винною у смертi коханоi, хоча iншi говорять про те, що стосунки мiж батьками не були зразковими, з iхнього дому часто можна було почути сварки, але це не було причиною вважатися iм поганою сiм’ею.

Проте батько пiсля народження доньки та смертi дружини довгий час залишався осторонь неi, наче нiс тягар, образу, не усвiдомлюючи, як сильно цим ранить власну доньку. Письменниця вiдчувала це i важко проживала у свiдомому вже життi. Текст «Опiкун» вони присвятила своiй особливiй життевiй ситуацii, своiй «вiдкинутостi». Важкий та сумний час проживала сiм’я Наталени, коли вся родина з’iхалась i на поховання матерi i хрестини самоi дiвчинки. Батько навiть не хотiв, щоб немовля було на похованнi матерi. «Кларiта пережила всього чотири години народження своеi дитини. Батько на похоронi не хотiв анi бачити своеi доньки. – Погляд на неi шарпае менi серце! Нагадуе смерть Кларiти… – І вирiшив вiд’iхати до Індii».