Iван Богун

Закiнчивши унiверситет, здобувае фах iнженера-фортифiкатора. Це единий випадок в iсторii, коли украiнський старшина мав такий рiвень пiдготовки». Згодом наука стала в нагодi: оборони, якi вiн органiзовував, нiхто не здолав. Факт навчання в Берлiнi, за припущенням О. Дмитрука, пiдтверджено згадкою австрiйського дипломата, який був присутнiй на змаганнях iз фехтування i вiдзначив особливу вправнiсть та перемогу студента Богуна.

У роки Хмельниччини І. Богун виявить себе ще i майстром зимових боiв. Тому поляки називатимуть його «хитрим зимовим лисом».

Про його молодiсть також нiчого невiдомо. Мабуть, як i iншi сини шляхти, з молодих лiт вправлявся у вiйськовiй справi, бо часи були складними. І тiльки шляхтич, вправний воiн, мiг розраховувати на кар’ерний та життевий успiх. Так, за однiею з версiй, Богун мiг одночасно орудувати двома шаблями, що дуже i дуже складно робити, особливо сидячи на конi. Якщо це так, то вiн умiв лише за допомогою нiг керувати конем.

Деякi iсторики-краезнавцi наводять повiдомлення про те, що в І. Богуна була задовга шабля. Що це означае? Шабля пiдбиралася кожним козаком iндивiдуально. Їi лезо мало бути вiд кiнчика пальцiв до плеча. Якщо в Богуна шабля довша, нiж в iнших, то значить, рука теж була довша.

І. Богун, як вважае Т. Таiрова-Яковлева, був серед козакiв, якi з Я. Іскрою-Остряниним (Остряницею) пiсля козацького повстання, у 1638 р. вiдступили в майбутню Слобiдську Украiну та заснували з дозволу московського царя мiстечко Чугуiв.

Тривожнi роки «золотого спокою польськоi шляхти» (1638–1647 роки) Богун провiв в Дикому полi на Сiверському Дiнцi, отримуючи чудову школу «загоничiв», як називали на жаргонi того часу отаманiв, якi воювали з татарами. «Загоничi», або «вождi полови», так само не визнавали нi польського короля, нi московського царя. Тiкаючи вiд переслiдувань полякiв-католикiв, запорозькi «злодiйськi черкаси» (так iх називали московити) проникали на Сiверський Донець в пошуках здобичi i розваг.

Розсварившись з московськими урядовцями в 1641 роцi, частина козакiв полишила район Чугуева i пiшла звiдти, перетворившись у вольницю, яка нiкому не пiдкоряеться.

Саме цим роком датуються першi достовiрнi згадки про І. Богуна, якi Б. Флоря пов’язав з «Азовським сидiнням», коли запорозькi та донськi козаки упродовж 1637–1642 р.