Iван Богун

На печатцi зображено герб – у ренесансному щитi напнутий лук зi стрiлою вiстрям додолу, згори двi шестипроменевi зiрки. Навколо лiтери – ИБПВ (Иванъ Богунъ полковникъ в?нницькии).

Івана Богуна знали i цiнували навiть вороги. Зокрема, польський критик Й. Ролле писав, що «з 80-ти дiячiв Хмельниччини Іван Богун найпрекраснiший – поеднаний розум, вiйськовi здiбностi, не заплямував себе жорстокiстю, вiдзначився високою моральнiстю i вiрнiстю високим iдеалам».

Польський iсторик середини ХVІІ ст.

В. Коховський писав про І. Богуна – «смiливий, розумний… надзвичайно популярний, вмiе, як нiхто iнший, вдало дiяти; сильний i хитрий, як лис; людина вiдважна i завзята».

Татари називали його «демiр адам» (залiзна людина), зазначав iсторик Д. Мишко, нiби за звичку завжди носити пiд одежею тонкий сталевий панцир, який не брали кулi. Вiн взагалi здавався невразливим i серед татар про нього розповiдали багато байок, рiзних вигадок i страшних пригод.

Попри всi затемненi колiзii його життевого шляху, iз джерел i матерiалiв, що нам вiдомi, постае постать непересiчноi, яскравоi особистостi. Це був мужнiй, безстрашний i вiдважний воiн-козак, талановитий полководець, безкомпромiсний у своiй вiдданостi iдеi служiння своему народовi. Воiн-стратег, далекоглядний полiтик, Іван Богун був християнином з вражаючою iнтуiцiею i пророчим даром. Іван Богун – людина-символ багатьох чеснот – був високоморальний, мужнiй, з глибокою iнтуiцiею i пророчим вiдчуттям – як Надлюдина.

Іван Богун не прагнув слави, нi верховенства в командуваннi, мав братерську повагу до козакiв i надзвичайне вболiвання за долю свого народу, тому-то усi так любили його. Богуна природа надiлила винятковою красою, могутньою статурою, глибиною розуму i крицевою силою волi – все в однiй людинi, чим вражав вiн усiх прихильникiв i ворогiв – народiв iнших нацiй.

Цей козак-шляхтич мав здатнiсть уже самою своею присутнiстю заспокоювати тих, хто пiддавався панiцi, вселяти вiру в тих, кому забракло мужностi.

Богун мав славу командира, здатного дати лад вiйську за найскрутнiших обставин i пiдпорядкувати ситуацiю собi.

Отже, «Богун» – спадкове козацьке прiзвисько православних шляхтичiв Федоровичiв.

Так, для офiцiйноi Речi Посполитоi вони були «Федоровичами», а для козакiв – «Богунами».