Казимир Малевич

«Кожна краiна народжуе художникiв, якi назавжди вбирають у себе сонячне свiтло своеi батькiвщини, ii пейзажi, форми i кольори ii довкiлля… Взаемодiя усiх цих факторiв визначае специфiку “нацiонального мистецтва…”»

    (Жан-Клод Маркаде «Простiр, колiр, гiперболiзм: характернi риси украiнського авангарду»)

«В ньому змагалися два начала: урбанiстичне, що схиляло, як вiн сам казав, до гам бiлого i чорного, i сiльське – райдужне, спектральне. Городяни, за його спостереженням, барвобоязливi, i лише у великi свята розквiтчують вулицi i майдани на згадку про яскраву природу, яку вони зневажили заради «великого культурного базару – мiста».

«Будемо розглядати столицю як приймача кольоровоi енергii, що йде з сiл – цих маленьких центрiв глибокоi провiнцii – через окружнi i губернськi мiста. І в кожному центрi кольоровий промiнь зустрiчаеться й перетинаеться з променем затемнення».

    (Дм. Горбачов)

«…нове залiзне, машинне життя з ревом автомобiлiв, блиском електричних вогнiв, гуркотом пропелерiв – розбудили душу, котра задихалася в катакомбах старого розуму й вийшла на перехрестя дорiг неба i землi.

Якби всi художники побачили перехрестя цих небесних дорiг i зрозумiли масштаб i глибину переплетення наших тiл iз хмарами в небi – тодi б не писали хризантем».

    (К. Малевич)

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Родовiд

Прiзвище родини Малевичiв похiдне вiд давньоруського iменi Мал. Вiд чоловiчого iменi е ще такi прiзвища: Малько, Малюк, Маленко, Малов, Мальченко.

Малевич – це прiзвище волинсько-бiлоруськоi шляхти, воно зустрiчаеться в Польщi, Литвi, Украiнi i Бiлорусii. В Польщi воно частiше розповсюджене в схiдних землях, особливо в Бiлостоцькiй та Сувальськiй, а також в мiсцях мiграцii полякiв з Росii пiсля революцii 1917 року i бiльшовицькоi вiйни 1920 року – у Варшавi, Познанi, Люблинi i Бiлостоцi, i нарештi – на заходi, де оселилися вихiдцi зi сходу пiсля останньоi вiйни: у Вроцлавському, Зеленогiрському, Гожовському, Єленогорському, Бидгощському, Кашалiнському, Щецинському i Гданському повiтах.

Історично прiзвище Малевичiв було пов’язане з землями Великого князiвства Литовського, а з початку ХVІ ст. – згадуеться в бiльшостi описiв шляхетських родин на великих територiях вiд Жмудi на пiвночi через Вiленщину, Полiсся, Киiвщину, Волинь та Подiлля аж по пiвденну Бесарабiю, Буковину, що колись належали Молдавському князiвству.

1491 року вперше у джерелах зустрiчаеться згадка про Малевичiв.