Квітка Цісик

Вiдтак селянин мiг свою продукцiю вивезти на ринок у Львiв, що був досить близько розташований (22 км) та мав добре сполучення з селом. Повага до отця Івана Дуткевича серед галичан була дiйсно великою. Вiн був учасником Собору руських учених, а також брав участь у роботi Головноi Руськоi Ради 1848 року, де вирiшувалась цiла низка важливих для украiнцiв питань. Спричинився отець Іван Дуткевич i до фiнансування деяких важливих для украiнцiв проектiв, запланованих Радою.

Не стояв осторонь, коли будували Народний Дiм у Львовi – i тут фiнансово пiдтримав цю iнiцiативу. Помер вiн 2 червня 1882 року в доволi молодому вiцi у свого сина Евгена, що був на той час парохом у селищi Рудному бiля Львова. Але громада Великого Любиня захотiла, щоби його прах був похований у них, бо був вiн для цього села благодiйником, та й, окрiм того, тут була похована його дружина Марiя. Пам’ятникiв у тi часи чомусь не було заведено ставити – от дубовий хрест, та й годi. А тому не дивно, що вже перед Другою свiтовою вiйною нi його могили, нi могили його дружини нащадки не знайшли. Двое двоюрiдних братiв Івана Дуткевича (по дядьку Максимiлiану таких братiв у Галичинi звали стриечними) стали вiдомими священиками: Тома (1846–1921) та Юлiан (1857–1925) i разом iз сином Івана Дуткевича – Евгеном (1835–1897) в 1899 роцi увiйшли в iсторiю як засновники украiнського господарського товариства «Сiльський господар», яке впродовж 1909–1917 рокiв очолював украiнський правник, полiтик, громадський дiяч, публiцист, письменник, органiзатор кооперативного руху Евген Олесницький, завдяки якому «СГ» здобув значний авторитет серед украiнського селянства. Кооператив забезпечував правовий захист селян перед державною i крайовою владою та самоврядуванням, опiкувався влаштуванням профiльних освiтнiх курсiв i шкiл для селянських дiтей, засновуванням дослiдних полiв, розплiдникiв плодових дерев, зразкових садiв, пасiк, стаень, курникiв, вiвчарень, поширенням найновiшого сiльськогосподарського устаткування (зокрема через спiльне користування машинами та реманентом), землевпорядкуванням сiл, органiзацiею садiвничо-городницькоi школи в Скниловi пiд Львовом, видавничою справою та припинив свою дiяльнiсть у 1944 роцi.