Квітка Цісик

Евген, найстарший син отця Івана Дуткевича, був прапрадiдом Квiтки Цiсик, який, закiнчивши державну школу та гiмназiю у Львовi, продовжив навчання у Львiвськiй генеральнiй греко-католицькiй духовнiй семiнарii Вiн став студентом богословського факультету (в тi часи говорили – теологii) Львiвського унiверситету. А у 1858 роцi його було висвячено у сан священика. Перед висвяченням, 28 вересня 1858 року, взяв шлюб у селi Кривки з Ганрiетою Кушнiр – донькою тамтешнього пароха отця Михайла Кушнiра та його дружини Марii Ільницькоi.

У 1859 роцi отець Евген Дуткевич переiхав з дружиною до Городка, замешкав у домi, що бiля церкви, де вiддавна мешкали сотрудники (так називались церковною мовою спiвробiтники), а на початку наступного року Львiвська консисторiя на посаду пароха скерувала отця Лева Трещакiвського. В Городку отець Евген Дуткевич служив до весни 1867 року, а вiдтак перейшов працювати на парохiю в селище Рудне, що бiля Львова. Отцю Евгену Рудне сподобалось, i вiн почав обмiнювати свое поле в Великiм Любинi та поле, отримане у вiно вiд дружини, на Рудне. Була це нелегка i марудна справа, яка тривала довгi роки. В цьому обмiнi брали участь графи Любомирськi, Чацькi, Лазовськi, Леваковичi та iншi. До сина переiхав i отець Іван Дуткевич. Обое з дружиною померли у Рудному: вона – 17 липня 1898 року, а вiн ранiше – 13 вересня 1897 року. Обое похованi у гробiвцi на руднiвському цвинтарi.

Цiкавою була доля сина отця Евгена Дуткевича – Івана, який народився 4 липня 1865 року, а пiсля закiнчення кадетськоi школи у Львовi вступив у вiйськову академiю у Вiнер-Нойштадтi, де вже згодом став капiтаном.

А коли Івана Дуткевича представили до чергового звання майора, вiн знайшов свое кохання. Зрозумiло, що дорога вiд Львова до Рудного, де жили батьки, була не такою аж довгою, а тому вiн тут часто бував. Там i познайомився з дiвчиною-служницею свого батька, яка була з бiдноi родини i працею на фiльварку заробляла на прожиття. Вона називалась Розалiею, на прiзвище Яцишин. Народилася 6 травня 1878 року i була молодшою вiд Івана на 12 рокiв. Була дуже красивою i мала вроджену iнтелiгентнiсть. Не дивно, що молодий капiтан закохався в неi i оголосив родинi про свое одруження. Батьки були категорично проти. Тiльки пiсля того, як у закоханих народилася третя дитина, батьки дали згоду на iхне одруження. З вiйська Іван був демобiлiзований i вiдправлений у запас в чинi обер-лейтенанта. Родина вiдвернулася вiд нього й вiдверто iгнорувала його дружину.