Квітка Цісик

]

За життя Квiтцi так i не судилося почути власних пiсень в краiнi, для якоi вона так щиро старалася. Вiдтак – i жодних концертiв, жодних творчих зустрiчей. Вона сподiвалася, що знову зможе вiдвiдати батькiвщину своiх предкiв, коли Украiна стала незалежною. Хотiла поiхати до Львова, виступити з концертами перед украiнськими шанувальниками ii таланту. Заспiвати так, як ще нiхто не спiвав украiнських пiсень. Та – не судилося. Не встигла вона записати i третiй альбом – з колисковими. Їi запрошували у 1989 роцi, запрошували на другу рiчницю Незалежностi… Але виступи за контрактами, а потiм народження сина та ще тяжка недуга стали нездоланними перепонами на шляху до реалiзацii цих планiв.

Генеральний директор Нацiонального оркестру Украiни Олександр Горностай пригадував: «Ми хотiли запросити ii на перший фестиваль «Червона рута» в Чернiвцi – я був його директором. Ми ще не розумiли, що Квiтка не могла отак зiрватися й приiхати, бо мала обов’язки за рекламними контрактами. На першу рiчницю Незалежностi написав iй листа-запрошення.

Але серпень збiгався з ii корпоративними виступами для компанii Ford. А далi вже хвороба не дала можливостi вiдвiдати Украiну. Знаючи це, з особливим щемом слухаю ii останню пiсню, записану украiнською, – «Журавлi» на вiршi Богдана Лепкого, в якiй вона спiвае:

Чути кру-кру-кру

В чужинi помру…

Заки море перелечу —

Крилонька зiтру…»

Саме Олександр Горностай у 1992 роцi заiхав до Нью-Йорка й записав вiдеоiнтерв’ю Квiтки Цiсик украiнською мовою, яке презентував у Ванкуверi в знятому для канадського телебачення фiльмi «Украiна: земля i люди».

Довгий час вважалося, що саме цей вiдеоматерiал став единим iнтерв’ю з легендарною спiвачкою, яке збереглось до теперiшього часу. Ще одне iнтерв’ю, яке на початку 1991 року записав на диктофон для Нацiонального радiо украiнський музикант Кирило Стеценко, довгий час вважалося загубленим у фондах радiо. Проте цей унiкальний запис було вiднайдено в домашнiх архiвах та оцифровано. У ньому чути щирий голос Квiтки з украiнсько-американською говiркою, а також вигуки ii тримiсячного сина Едварда-Володимира.

У цьому iнтерв’ю Квiтослава розповiла про едину подорож до землi своiх батькiв: «Я була з мамою в Украiнi, 8 чи 9 лiт тому. Там було дуже iнакше, нiж тепер. Було дуже цiкаво, бо ми були в соборi Св. Юри у Львовi, де моя бабця i дядьо взяли шлюб. Коли вуйко мiй вродився, то там було i хрещення. Дуже гарна iсторiя нашоi родини.