Михайло Коцюбинський

Я був тодi експертом-керiвником фiлоксерних робiт у трьох повiтах Бессарабii, i менi були потрiбнi робiтники. Я прохав М. Ф. Комарова закликати добродiя Коцюбинського на роботу в с. Каменчу Оргiiвського повiту на Бессарабii. В червнi мiсяцi 1892 року, здаеться, числа коло 15-го, М. М. Коцюбинський приiхав на роботу. Видався менi молодою людиною слабкого здоров’я, дуже приемною на вид, – з темно-карими очима, невеликими усиками; вiн трохи покашлював. Пiсля короткоi розмови з ним я побачив, що це лагiдна людина i можна бути певним, що з нього виробиться чесний розвiдувач виноградникiв з фiлоксерою.

Вiн просив для себе окремоi кiмнати нiби для того, щоб приготуватися на атестат зрiлостi. Я знайшов для нього окрему кiмнату, i вiн, здаеться, ввесь час своеi служби жив у нiй сам. Спершу вiн одержував 40 карб на мiсяць – як i всi розвiдувачi, що вперше ставали на цю посаду. Потiм вiдповiдно до працi розвiдувача, його тямовитостi, поводження з робiтниками та мiсцевими виноградарями, власниками виноградникiв, ця плата того ж лiта збiльшувалась, iнодi через 2-3 мiсяцi, до 50 крб. на мiсяць при помешканнi й артiльному харчуваннi». Розвiдувачi самi з свого товариства вибирали “хазяiна”, який мав дбати про своечаснiсть обiду, снiданку та вечерi. В помiч “хазяiновi” давалися кухар iз перемивальницею – це за рахунок комiсii, – помешкання для кухнi, iдальнi й палива, а також пiдвода, 2-3 пари коней для поiздок до Кишинева чи Оргiева за харчами. Щоб розвiдувачi та робiтники на роботу ставали невтомленими, коли доводилося працювати за 3 версти або й далi вiд своiх помешкань, iх пiдвозили. Отже, розвiдувачi та робiтники на фiлоксерних роботах не витрачали багато сил, бо працювали всього вiсiм годин лiтньоi доби, а решту проводили як хто хотiв. Години працi розподiлялися так: з 6 до 12 i з 4 до 8 або з 3 до 7 годин. У свято розвiдувачi вiдпочивали, а бiльшiсть розходилась по рiзних окружних селах та монастирях. Бiльшiсть розвiдувачiв були студенти-украiнцi Харкiвського, Киiвського та Одеського унiверситетiв. Мiж розвiдувачами були свiдомi украiнцi, що вперто шукали шляхiв до вiдродження Украiни, хотiли нести освiту до всiх нещасних, обездолених пролетарiв i полiпшити iх матерiальне становище. До таких належали: М. Коцюбинський, Боржковський та iн.; вони навiть одягалися, як селяни-украiнцi…».