Соломія Крушельницька

Вiдкрита до науки i до працi. Бо, як казала сама, навiть коли людина жила би тисячу рокiв, то завжди мала б чим зайнятися i чому навчатись.

    Галина Тихобаева

Соломiя Крушельницька зробила свою блискучу кар’еру та здобула свiтовоi слави у час розквiту оперного виконавства – з одного боку, i пошукiв та експериментiв у музично-театральному мистецтвi – з iншого; у перiод вiдмирання староi мелодрами з ii iдеальними героями та почуттями i прихiд «молодоi школи», на спектаклях якоi «персонажi лаялися, проклинали одне одного i билися в шинку».

Це був час культу Вагнера та скандальних iнтерпретацiй Рiхарда Штрауса. Артист, щоб вистояти в пору такоi «завiрюхи» стилiв i напрямiв, знайти себе у калейдоскопiчнiй мозаiцi експериментiв, повинен був мати унiкальнi професiйнi здiбностi, стiйкi переконання та широкий свiтогляд, велику силу волi, неабияку працездатнiсть, творчу iнтуiцiю i врiвноважену психiку.

Видатний iталiйський музикознавець Рiнальдо Кортопассi визначив Соломii високе мiсце поруч iз мужчинами, котрi в той час панували на опернiй сценi – Карузо, Шаляпiним, Тiтто Руфо, Баттiстiнi.

При цьому вiн зазначив: «Однак у порiвняннi зi своiми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистiсть. Інколи загадковiша… майже завжди складнiша та бiльш цiлiсна – троiста i едина особистiсть актриси-спiвачки-музиканта».

Хоча за життя спiвачки музикознавцi не створили ii повного творчого портрета, критичнi матерiали, що збереглися, дають змогу дослiдити причини незвичайного успiху артистки, знайти i пояснити чинники та складовi цього своерiдного феномена.

І серед них – головний – драматичний талант Крушельницькоi, завдяки якому вона створила на сценi неперевершенi образи.

Соломiя Крушельницька належала до рiдкiсного типу оперних спiвачок, що практично не мали визначеного амплуа i однаково впевнено почувались у будь-якому репертуарi. Спiвачка, як зазначае І. Комаревич, була надiлена рiдкiсною гармонiйнiстю поеднань: iнтелект – емоцii, сильно-вольовi, душевно-вразливi риси.

Природна i багатогранна взаемодiя цих полюсiв найяскравiше виразилась у манерi ii виконання. Це й пояснюе надзвичайний дiапазон оперних ролей i камерного репертуару спiвачки. Тут героiка й лiрика, епос i драма, iсторiя й сучаснiсть. При романтичнiй спрямованостi – класична строгiсть мислення, – стриманiсть i благородство почуття. При класично-романтичному репертуарi були ролi в модерних операх.