Соломія Крушельницька

За словами Рiнальдо Кортопассi, «ця щедро надiлена iнтелектом, культурою i волею артистка прагнула не просто виконання ролi, а ii розкриття, не персонiфiкацii, а формування драматичних i поетичних постатей своiм особливим винахiдливо-гострим розумом…взявши за основу людянiсть, животрепетну i вiдверту, але водночас пiдконтрольну почуттю мiри, безпомилковому iнстинкту, завдяки чому кожний сценiчно-музичний типаж нiс у собi вiдбиток досконалого стилю…»

«Соломiя справдi «вiдкрила» Баттерфляй, – писав Папасольi.

 – В ii iнтерпретацii страждання маленькоi жiнки виражали бiль усiх покривджених. У мелодiйному плинному речитативi вiдлунням всесвiтньоi драми вiдгукнулася скорбота iстоти, якiй свавiлля iнших надало сили i величi».

Англiйський дослiдник Конрад Вiльсон у своiй книзi про Дж. Пуччинi (Conrad Wilson. Giacomo Puccini. London, 1997) так пише про спiвачку: «…Нова виконавиця головноi ролi – це чудове украiнське сопрано Соломiя Крушельницька, яка вже виступала як Манон у Кремонi, а пiзнiше стане сенсацiйною Саломе пiд батутою Тосканiнi в «Ла Скала»… Їi присутнiсть допомогла повернути фортуну оперi Пуччинi».

Сам Пуччинi вважав «Баттерфляй» оперою настрою, наскрiзь пронизаною «солодкою атмосферою болiсного сну, який один лише здатний виявити справжнi образи i почуття». «Як тiльки марево розвiюеться – чари зникають», – писав композитор.

Причина провалу першоi вистави, вважав вiн, була у тому, що публiка i критика знищили цю атмосферу, а Крушельницька зумiла ii вiдновити.

За словами Кортопассi, спiвачка володiла тiею таемничою субстанцiею, що «розливаеться рiкою i несе в собi присмак безсмертноi слави».

Справедливiсть перемоги у Брешii пiдтвердили i виступи Соломii Крушельницькоi в оперi «Мадам Баттерфляй» в генуi у листопадi 1904 р.: «Мила виконавиця головноi ролi Соломiя Крушельницька викликала справжне захоплення. Спiвачка мае яскравий, чистий i дзвiнкий голос. У цьому спектаклi вона була абсолютною володаркою сцени. Ноти плавнi, повнозвучнi, особливо у високих регiстрах, сценiчна поведiнка вмотивована i переконлива.

Їi виступ у цiлому вiдзначаеться високою майстернiстю. А якщо до цього додати той запал i ентузiазм, з яким Крушельницька виконуе свою роль, то вона е найiдеальнiшою виконавицею партii Баттерфляй. Пуччинi повинен щиро визнати, що в особi Крушельницькоi вiн мае прекрасного спiвавтора, який допомагае йому у створеннi нiжного образу героiнi опери…» («Il Corriere», листопад, 1904 р.).