Вільгельм Котарбінський

А проте повiдомлення про загибель могили таки з’являються регулярно i щоразу викликають хвилю зацiкавлення художником. Така от загадкова iсторiя.

Хтось побачив у всьому цьому зловмиснiсть (головними пiдтасовувачами фактiв мiй знайомий вважае двох отих пань, що ми iх зустрiли на кладовищi), хтось – свiдчення плутанини й безвiдповiдальностi ЗМІ, а хтось – не вказуватиму на себе – вiрить, що душа Вiльгельма Олександровича i справдi може витiвати з людьми цей нехитрий фокус. Ну й що, що так не бувае. Адже, по-перше, йдеться про Киiв (фраза «Киiв – батькiвщина чудес!» звучить для мене тепер буквально i без жодного сарказму), а по-друге – на те вiн i Вiльгельм Котарбiнський, щоб усе було у нього не так, як мае бути.

Кажуть, з будь-якого правила знайдеться виняток. Так от, навряд чи знайдеться таке правило, винятком з якого не був би Вiльгельм Олександрович Котарбiнський.

Не такий, як усi

Нащадок старовинного польського шляхетського роду, на загальну думку, мав би вирiзнятися непомiрним гонором у спiлкуваннi з чужими людьми й бездоганною несперечливiстю – з рiдними.

Вiльгельм Котарбiнський, немов навмисно, усе переплутав – добрий допитливий хлопець не цурався товариства безпритульних бешкетникiв, адже вiн не вбачав нiчого поганого в спiльних пустощах з вуличною босотою. Але попри все це нотацii вчителiв теж вислуховував смиренно i на iхнi зауваження анiтрохи не ображався. Проiгнорувавши батькову категоричну заборону, Вiльгельм усе ж наважився стати художником i вiддати свою долю «в лапи усяких критикiв та iнших поганцiв».

Чи ось ще один дивний факт. Попри щирий патрiотизм, бiльшу частину життя Вiльгельм Олександрович прожив за кордоном. Своiм становленням Котарбiнський завдячуе «Риму i тiльки йому единому», а останнi тридцять рокiв життя художник присвятив Киеву. І хоча Вiльгельм Олександрович досить часто iздив додому (у нього був маеток пiд Мiнськом), у пам’ятi людей Котарбiнський все одно залишаеться практично киянином, а головними адресами його мешкання у бiльшостi джерел зазначенi саме адреси киiвських готелiв.

До речi, про бiографiв i джерела. Не дивно, якщо деякi вiдомостi з бiографii тiеi чи iншоi славноi особи плутають, коли йдеться про подii тисячолiтньоi давнини. Але якщо герой народився в другiй половинi XIX сторiччя, такi розходження щонайменше незвичнi. Дехто називае художника Вiльгельмом, а хтось Василем. Тут, припустимо, йдеться про рiзночитання iменi у перекладах.