Закон равлика

А загалом головне правило iмiджмейкера – дременути до оголошення результатiв виборiв. Бо якщо замовник не перемiг – вiн дiстане, а якщо перемiг, то дiстануть друзi конкурентiв… Таке життя, – Славко розвiв руками. – На вiйнi як на вiйнi, без родини один у сiдлi…

– А де вашi близнюки? – запитав Вiктор.

– Та Жора iх кудись послав…

16

Поночi Вiктор знову грав у бiльярд iз хазяiном. Кий Вiктор тримав у руках уже набагато впевненiше i навiть час вiд часу давав йому раду, женучи кулi до луз, куди вони iнодi падали.

– Ну як тобi iмiджмейкери? – питав його Сергiй Павлович, вистроений напрочуд ретельно для такоi пiзньоi години: добре випрасуванi чорнi штани й бiла сорочка з метеликом.

– Не знаю, – непевно вiдповiдав Вiктор. – Я таких дiлових досi не зустрiчав… Так нiби нормальнi…

– Але ти б iм цiлком довiряв?

– Нi, – рiшуче вихопилося у Вiктора.

– Оце цiкаво! – Сергiй Павлович випростався, простежив за парою кiстяних куль, що вкотилися вервечкою в дальшу лузу, знову подивився в очi Вiкторовi.

– А ти тут маеш рацiю. Не можна довiряти тим, кому багато платиш! А особливо тим, хто так любить розкiш… Вони сьогоднi попросили органiзувати для них найкращу в мiстi сауну. Стрес зняти. Ти, коли з ними розмовляв, помiтив, що в них стрес?

– Нi.

– І я не помiтив. Але сауну органiзував… Ти сауну любиш?

– Не знаю… Усього зо два рази був.

– Але тобi сподобалося?

– Нiби так…

– Павлусю! – гукнув у бiк сходiв хазяiн.

 – Сауну ввiмкни!

Потiм повернувся до Вiктора.

– У нас тут теж сауна е. Тiльки скромна, електрична…

Години за пiвтори вони з хазяiном уже сидiли в маленькiй затишнiй кабiнцi сауни, що знаходилася тут же в пiдвалi – мiж бiльярдною та пiдземним гаражем. Сидiли голi на постелених рушниках. Пiтнiшали. Сергiй Павлович вилив на купку складених за дерев’яною огорожною розпечених круглякiв кухоль води з домiшкою запашноi лаванди.

Вiдразу сухе гаряче повiтря виповнилося приемним шовковим присмаком, що осiв на язицi.

– У кожнiй дii е нерозкритий до кiнця потенцiал задоволення, – повiльно i розслаблено говорив Сергiй Павлович. – У сексi, у прийняттi душу, у грi в бiльярд. У саунi вiн невичерпний… А всi дii людини пiсля сауни – це клондайк задоволень!..

О другiй ночi Сергiй Павлович, знов одягнений у випрасуванi штани й бiлу сорочку з метеликом, поiхав на свiй клондайк задоволень – на побачення.