Самсон і Надія

Але не сидiти ж бiля грубки до ранку! Штани Самсон зняв, а спати лiг у двох парах пiдштанкiв i в плетеному светрi, надягнутому на теплу зимову сорочку.

Однак виспатися не вийшло. За вiкном тiльки засiрiв березневий рiденький свiтанок, як у дверi грубо загрюкали. Точно так, як напередоднi, коли приходили червоноармiйцi рееструвати швейнi машинки, що перебувають у приватнiй власностi. Але тодi пiсля грубого стукоту пролунав стукiт чемний – вiд удови двiрника. Цього разу ii поруч iз тими, що стукають, схоже, не було.

Похитуючись, Самсон вийшов у коридор, прочинив дверi, i тут же його вiдштовхнули вбiк, а до квартири щось занесли. Усе це вiдбувалося в напiвтемрявi. Електрики ще не було, як i сонця за вiкном, а запалити свiчку сонний господар квартири не додумався.

Але вiн зауважив, що вiзитерами знову були вiйськовi червоноармiйцi у своiх мишачого кольору шинелях. Тупiт iхнiх чобiт накопичувався в головi, викликав бiль. Самсон притиснув пiд бинтом голу вушну раковину, вiдступив назад.

І тут перед його обличчям спалахнув сiрник, i хтось удивився в його очi. Цей хтось, низенький, примружений, здавався знайомим.

– Здоров, пане! – сказав вiн. – Ми в тебе були, пам’ятаеш?

Самсон кивнув.

– Це поки що речi своi занесли, три ящики. Не чiпай! А пiзнiше заселимося! Нам командир папiрець дав. Усе по закону!

І вiн простягнув Самсону м’ятий клаптик паперу.

У квартирi раптово стало тихо, але на вулицi за вiкном заiржав кiнь i почувся скрип колiс воза.

Умиваючись, Самсон одягнувся. Спустився на перший поверх, постукав до вдови.

Вона вже не спала, зустрiла на порозi з гасовою лампою в руцi, але до квартири не пустила.

– Вони сказали, що до мене заселяться! – поскаржився Самсон.

– Ну а що я можу, – зiтхнула вона. – Може, у вашого татуся друзi якi залишилися, що допомогти можуть?!

– Гаразд, вибачте! – Самсон розвернувся, ступив на першу сходинку, вона жалiбно скрипнула.

Як тiльки повернувся до квартири, дали електрику.

Пiд стiною в коридорi стояли три вiйськовi ящики без замкiв. Вiн пiдняв кришку ближнього. Зверху лежала оксамитова портьера. Самсон пiдняв ii край i побачив срiбний свiчник, дерев’янi колодки для взуття, шевський молоток, коробку фотоапарата…

Згадав про «папiрець», отриманий вiд низенького червоноармiйця. Прочитав: «Цим пiдтверджую, що червоноармiйцi Цвiгун Антон i Бравада Федiр призначаються на постiй за адресою Жилянська, 24, квартира 3.