Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Коли я писав сценарiй до свого фiльму «Контракт», менi згадалася ця легенда, i я вiдтворив ii в iншому, сучаснiшому суспiльному контекстi. Й хоча тут я все обернув на жарт, надихнула мене на цей сюжетний поворот iсторiя моеi кузини – кузини, якоi я, на жаль, нiколи не знав особисто, бо померла вона ще до того, як я народився.

Тож, якщо буде на те ваша ласка, пропоную ознайомитися з фрагментом сценарiю фiльму «Контракт». Фiльм час вiд часу крутять на рiзних телеканалах, i, здаеться, вiн знову набув актуальностi, хоча йдеться в ньому про занепад середнього класу в ПНР.

Пригадую, саме це колись обурило одного амбiтного критика, який нинi став дуже модним драматургом; це вiн свого часу написав на мене першу в моiй кар’ерi рецензiю у стилi доносу. На щастя, то вже була доба першоi «Солiдарностi» й влада мала iншi проблеми – iй було не до мого фiльму.

Грають: Тадеуш Ломнiцький, Майя Коморовська, Магда Ярош, Кшиштоф Кольбергер, Зофiя Мрозовська, Леслi Карон, Беата Тишкевич, Нiна Андрич та iншi.

[? «Контракт»]

Сцена приблизно в серединi фiльму, пiсля тривалоi пiдготовки до весiлля.

Йде вiнчання в костелi. Цивiльний шлюб уже взято.

Костел. Б’ють дзвони, палають свiчки. Настрiй пiднесений. Серед гостей – учорашнi свiдки i панi Ольга з трьома танцiвниками балету; друг нареченого; кiльканадцять зовсiм рiзних людей, зокрема Няня i добросерда бiдна сусiдка з оселi напроти. Врочисто лунае звук органа. На хорах спiвае екзальтована дама. Неуважний ксьондз плутае картки з iменами. І ось лунае сакраментальне запитання:

Ксьондз: Ти, Пьотре Фiлiпе, i ти, Лiлiано Марiе, чи згоднi ви з власноi волi, нiким не силуванi, поеднатись у священному таiнствi шлюбу?

Пьотр: Так.

Лiлька: Нi.

Ксьондз(нетямковито): Що?

Лiлька: Не згодна. Дякую… Вибачте, панотче.

Лiлька, подумки гарячково шукаючи, який жест буде зараз доречним, цiлуе ксьондзовi руку, пiсля чого мерщiй розвертаеться i йде геть. Швидко пройшовши костел, хапае з рук водiя пальто i вибiгае надвiр. Пьотр якусь мить стоiть занiмiлий, а тодi кидаеться навздогiнцi.

Органiст-роззява починае грати марш Мендельсона, та спиняеться на серединi, бачачи, що обряд вiнчання перервано.

Панi Ольга стоiть у дверях; без окулярiв вона погано бачить; здивована, починае поздоровляти Дороту, сплутавши ii з матiр’ю нареченого. Нiна хихотить. Свен та Пенелопа по-англiйськи обговорюють, якi швидкi в Польщi весiлля.

Натовп гостей з Адамом i Болеславом на чолi рушае за молодятами на подвiр’я костелу.