Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Ти ж бо розумiеш, що це означае!

Ксаверiй дякуе за урок, збирае зошити й виходить.

Губерт: Я хотiв порадитися.

Тiтка: З якого питання?

Губерт: З морального. В мене е сумнiви, що можна, а що…

Тiтка(роздратовано): О, це не до мене. В мене самоi вже залишилися виключно сумнiви. І вони явно серйознiшi, нiж твоi. Порадься з кимось розумнiшим, не зi мною. Не знаю, чи правильно я сама чиню. Тож у питаннях совiстi – це, далебi, не до мене.

Перед школою Губерт заходить до костелу. З ранцем на спинi проштовхуеться без черги до сповiдальнi.

Ксьондз здивовано позирае на нього.

Губерт(пошепки): Панотче, я, чесно кажучи, ще не згрiшив, але думаю дещо зробити i хочу довiдатися, чи не грiх це. Колись я вже мав таку проблему: я пiдглядав, але нiчого не побачив, тож i не сказав про це на сповiдi; а тепер я збираюся… прошу вибачення, але я поспiшаю до школи…

Сповiдницi нетерпляче пирхають.

Ксьондз: Приходь до мене, до ризницi, пiсля школи.

Губерт: Тодi вже буде запiзно.

Губерт у розпачi йде.

Суд над Губертом перед усiм класом. Крiм директорки, присутня ще класна керiвничка i трое iнших учителiв. Владек обвинувачуе, всi слухають.

Владек: Вiн переповiдав те, що почув, слухаючи вороже радiо.

Губерт стоiть червоний як рак.

Директорка(до Губерта): Чи це правда?

Губерт: Я тiльки вивчаю мову.

Залягае тиша. Губерт пiд партою запихае щось у ранець Владека. За мить Владек знову озиваеться.

Владек: Вiн сiе недовiру до соцiалiзму. Всiм переповiдае те, що чув з того радiо.

Директорка: Це ще серйознiше звинувачення.

Губерт: Вiн бреше! А сам читае книжки, вилученi з бiблiотек.

Владек: Брехня! Доведи це.

Губерт: То покажи, що у тебе в ранцi.

Владек смiливо бере ранець i дае директорцi. Та висипае весь його вмiст на стiл. Серед зошитiв та пiдручникiв – книжка, та сама, яку ранiше Губерт гортав у матерi в бiблiотецi. «Ленiн» Оссендовського[17 - «Ленiн» – роман польського письменника Фердинанда Оссендовського (1876–1945), який уперше розвiнчав мiф про Ленiна як улюбленця робiтничо-селянських мас.

Роман був виданий 1930 року i ще до початку Другоi свiтовоi вiйни був перекладений на кiлька iноземних мов. Завдяки цiй книжцi Захiдна Європа почала пiзнавати правду про Жовтневу революцiю в Росii. У ПНР книжка була заборонена, перше перевидання припало аж на 1990 р.]. Владек починае пронизливо кричати.

Владек: Це його книжка, вiн хотiв менi ii позичити!

Директорка(до Владека): А ти хотiв ii прочитати? (Обом.