Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Серiал, знятий росiйською, мав англiйськi субтитри, i запитання «Як жити?» було перекладене англiйською як «What should I do?» («Що менi робити?»). Гадаю, в цьому i криеться вся безодня мiж ментальнiстю Сходу i Заходу. Росiянин ставить свое запитання дуже широко, i до цiеi невизначеностi схиляе його сама мова. Англiйська ж мова е продуктом iншоi культури, iншого свiтобачення. Росiйське питання торкаеться самоi сутностi життя. «Як жити», коли навколо стiльки страждань, несправедливостi та кривди, а змiнити цей свiт на краще неможливо? Англiець же шукае для себе практичноi задачi – «що робити», бо основним наповненням життя для нього е дiяльнiсть.

Поляк з натури своеi належить до культури Заходу: вiн вихований у латинськiй традицii i повинен бути ближчим до англосакса, нiж до брата-слов’янина – росiянина. Так я думаю, бо культурнi зв’язки мiцнiшi, нiж якась етнiчна чи мовна спорiдненiсть. Менi, авжеж, легко говорити – менi, чие прiзвище пiдказуе, що я хоч i поляк, та не слов’янин… А зрештою, мiй випадок тут значення не мае.

«Кляте питання» видатних росiйських письменникiв я наводжу для того, щоб поставити його собi i вам.

Як жити?

Чи можливо взагалi вiдповiсти всерйоз на таке глобальне питання? Певна рiч, нi – це для мене цiлком очевидно. Кожен, хто спробуе дати однозначну вiдповiдь, почуе лише насмiшки – i по заслузi. Бо хiба може хтось один знати те, чого одвiку не знае все людство? Не знае, але шукае – i людство загалом, i кожен окремо. Про цi ось шукання я й хочу говорити. У добу хаосу, коли стiльки речей перекинуто з нiг на голову, можливо, варто подiлитися один з одним кiлькома життевими спостереженнями – з тим, щоб потiм кожен вибудовував власнi вiдповiдi, хай вони i будуть лише частковими.

Пишучи про хаос, я маю на думцi тi змiни, що сталися в Польщi та всiй Центральнiй Європi. Справдешня революцiя. За кiльканадцять рокiв цiлковито змiнилося життя, змiнилися обставини, в яких ми робимо нашi життевi вибори. Чи змiнилося принципове розумiння того, що таке щастя, що надае життю сенс? На вигляд – так.

На нас наче з неба впала свобода – така велика, що ми й досi неспроможнi осягти ii розумом. Кiльканадцять рокiв тому ми купували у крамницях те, що було, а того, що треба, частiш за все не було. Сьогоднi товарiв стiльки, що нам важко визначитись. І вибираемо ми не лише товари. Ми вибираемо полiтичнi партii i парламент. Вибираемо собi одяг – ранiше-бо вдягалися в абищо. Вибираемо спосiб життя – а ранiше всi жили як жилося.