Данило Апостол

Дещо пiзнiше, коли виявилось, що молдавським господарем Богдановi не бути, пiшла мова про шлюб Лупулiвни (Розанди) з Хмельниченком (Тимошем).

Такий династичний союз з Молдавою давав козацькому фронтовi дуже мiцну заслону на лiвiм крилi: досi молдавський господар був тут загрозою, тепер вiн мав стати союзником».

Зустрiч молдавського господаря Василя Лупула з Хмельниченком пiд Яссами 1652 року була справжньою зустрiччю можновладцiв, якi представляли впливовi краiни: «Мав Тимiш дев’ять коней, сiдла, шитi перлами i гаптованi золотом.

Сам був у кармазиновому атласовому жупанi i в оксамитнiй ферезii на соболях. Парубок молодий, зросту немалого, досить тяжкий i незграбний. Полковники були на добрих конях, всi в польських шатах, убори срiбнi. До церкви Тимiш iхав своiм конем турецьким з пером. Донька господаря Розанда слiзьми обливалась i пiснi козацькi спiвати велiла. Тимiш господарю дарував сорок соболiв, жонi своiй адамашкову шубу на соболях, боярам по сотнi талярiв.

Господар молдавський Лупул намовляв Тимоша коритись польському королевi, але Тимiш на цi слова витяг до половини свою шаблю i сказав: “Поки ця шабля при моiм боцi, не перестану старатися коло знищення польського iменi, i доки буде хоч найменша кiстка польська i козацька, не буде згоди”».

«Шлюб Хмельниченка, а потiм нещаслива смерть вiд неприятельськоi кулi займали увагу не тiльки Украiни, а всього комплексу земель, що ii окружали. Новiших письменникiв захоплювала коротка, як блискавиця, кар’ера цих молодожонiв – чигиринського козака i волоськоi господарiвни, що блиснули на полiтичнiм овидi i згасли як метеор», – пише в «Історii Украiни-Руси» М.

Грушевський.

Про смерть Тимоша залишив спогади гадяцький козак Степан Радивилiв: «Приступав до Сучави багато разiв волоський господар Степан Логофет, i з ним було ляхiв, мунтян, венгрiв i шведiв двадцять п’ять тисяч. А Тимофiй сидiв в облозi з вiсьмома тисячами козакiв i вiд голоду померли двi тисячi. Пiд час приступу зрадили Тимошу три ляхи, визволенi ним вiд смертi, i розповiли, де бувае Тимiш.

І як був вiн у обозi серед возiв, то з гармат вози розбили, трiска вiд воза вдарила Тимоша по нозi. Вiд того удару прикинувся злий вогонь (гангрена) i через шiсть днiв вiн помер». Смерть Тимоша тяжко позначилася на здоров’i Богдана Хмельницького. І 1657 року вiн помирае, призначивши своiм наступником сина Юрiя.

Безперервнi вiйни, нацiональна незакорiненiсть, економiчна залежнiсть, зрада i вiдступництво – ось таким було тогочасне украiнське буття.