Беззаперечна правда

Усi кажуть менi, що я все роблю правильно, що я все роблю добре, i нема кому тепер сказати менi, що я зробив не так. Неважливо, наскiльки добре я б виступив, Кас, швидше за все, побачив би, що я зробив щось не так.

Я розповiв про те, як я себе почував, коли у мене брали iнтерв’ю для Sports Illustrated на тому тижнi.

«Я страшенно сумую за Касом. Вiн був моею опорою. Усi тi речi, над якими ми працювали, починають менi даватися. Проте, коли справа доходить до цього, кого це на справдi переймае? Менi подобаеться робити свою роботу, але я не вiдчуваю щастя вiд моеi непереможностi.

Я б’юся з усiх сил, викладаюся на повну, але коли все закiнчуеться, немае нi Каса, щоб розповiсти менi, що я зробив не так, нi матерi, щоб показати iй вирiзки з газет».

Я вiдкладав своi почуття в бiк i поринав iз головою в справи. 24 сiчня 1986 року я бився з Майком Джеймсоном. Це був великий iрландець, якому вдалося здобути перемогу над Тексом Коббом i Майклом Доуксом. Менi знадобилося п’ять раундiв, щоб зупинити його, тому що вiн був пiдступним ветераном i знав, коли мене потрiбно затримати.

Це було схоже на нудний бiй. Мiй наступний противник пiдняв цю тактику на новий рiвень. Шiстнадцятого лютого я зустрiв Джессi Фергюсона в Троi, штат Нью-Йорк. Бiй транслювали на каналi ABC, i це був мiй перший виступ на нацiональному телебаченнi. Фергюсон став чемпiоном ESPN, коли п’ять мiсяцiв тому побив Бастера Дугласа. Я дивився, як вiн проходжуеться ареною пiсля своеi перемоги на чемпiонатi, i менi дуже хотiлося кинути йому виклик за його пояс. Я бився на розiгрiвi.

Я знав, що це буде важкий бiй. Пiд час iнструктажу вiн навiть не дивився менi в очi. Вiн тримався дуже смиренно i покiрно. Проте вiд нього не вiдходило нi краплi страху чи сумнiву, тож я не збирався застосовувати жодного з моiх скромних бiйся – дивитися – менi – в – очi прийомiв. Я вiдчував, що вiн не може дочекатися моменту, щоб вдарити мене.

Я боровся в рiдному мiстi, i це забезпечувало менi перевагу в багатьох сенсах. Джиммi все ретельно пiдготував для мого першого нацiонального виступу.

Вiн змусив нас одягти рукавички вагою вiсiм унцiй – легшi, нiж зазвичай. Ринг, на якому ми боролися, був менший, нiж завжди. І всi офiцiйнi представники були в нашому кутку.

Я почав боротьбу iз жорсткоi атаки в його торс. Проте Фергюсону вистачило майстерностi, щоб втримати мене. Так тривало протягом перших чотирьох раундiв. Утiм на п’ятому я загнав його в кут i зламав йому нiс правим аперкотом.