Беззаперечна правда

Коли моi ямайськi друзi бачили, як пiдкочуеться мiй лiмузин, вони дiставали своi пiстолети:

– Хей, цi пострiли для тебе, Майку, двадцять один пiстолет, нiгер! – вигукував один iз них.

І вони давали менi салют iз двадцяти одного пiстолета. Бум, Бум, Бум! Інодi я прогулювався вулицею з кiлькома друзями i бачив якогось хлопця, який знущався надi мною багато рокiв тому. Моi друзi не знали, що у мене були претензii до цього хлопця, але по тому, як той дивився на мене, вони могли сказати, що мiж нами не було нiякоi любовi.

– Ти знаеш цього мудака, що дивиться на тебе? Хто ця сука? – питав мене хто-небудь iз моiх друзiв.

Менi не потрiбно було вiдповiдати.

– На кого ти, мати твою, дивишся, шибздику? – вискакував мiй друг. І все – вiн заводився. Вони просто йшли лупцювати його. Менi доводилося казати iм, щоб вони залишили його в спокоi.

Щойно я почав заробляти багато грошей на боксi, у мене з’явилася репутацiя Робiн Гуда. Люди, якi мене не знали, робили багато шуму з того, що я iздив до Браунсвiля i роздавав своi грошi.

Проте все було зовсiм не так. Люди, якi провели дитинство в такому мiсцi, як я, повиннi пiклуватися про своiх друзiв, навiть якщо пройшло вже двадцять рокiв. Тож, якщо я вирвався з цього мiсця i змiг заробити грошей, я мав повертатися назад, щоб дати трохи грошей своiм друзям, життя яких склалося не так добре. Я забирав готiвку з офiсу Кейтона i дiлив стодоларовi купюри на пачки по тисячi доларiв. Зазвичай я брав iз собою близько двадцяти п’яти тисяч готiвкою i роздавав iх своiм друзям, коли зустрiчався з ними. Я говорив iм, щоб вони купили собi по красивому костюму, а потiм ми йшли куди-небудь разом увечерi.

Я навiть не переймався тим, чи знаю людей, яким давав грошi. Я зупиняв машину i роздавав стодоларовi купюри волоцюгам i бездомним людям. Я збирав купу вуличних хлопчакiв, вiдвозив iх до магазину спортивних товарiв Лестера i купував iм новi кросiвки. Пiзнiше я дiзнався, що Гаррi Гудiнi робив те ж саме, коли почав пiдiйматися у своiй кар’ерi.

Напевно, саме це i роблять бiднi люди, якi швидко розбагатiли. У них немае почуття, що вони все це заслужили. Інодi я почувався саме так, адже я забув про всю ту важку працю, яку я вклав у мою кар’еру.

Це був до бiса забитий, заражений наркотиками, злочиннiстю, сексом i брудом район. І ти з цього смiтника, розумiеш? Звiсно, роздавати iм грошi й допомагати цим людям – не означае розв’язати iхнi проблеми, але це робить iх щасливими.