Беззаперечна правда

Але почуття того, що менi вдалось постояти за себе, було надзвичайно приемним, як i те, що всi аплодували менi i давали пятюню. Думаю, пiд усiею тою сором’язливiстю, я завжди був запальним та цiкавим хлопцем.

Я отримав геть новий рiвень поваги на вулицi. Тепер, замiсть того, щоб питати мою маму: «А чи не вийде Майк iз нами погуляти?», дiти питали: «А можна Майк Тайсон пiде з нами?» Іншi пацани приводили своiх хлопцiв, щоб тi билися зi мною, i всi iншi робили своi ставки на перможця. Тепер у мене з’явилося додаткове джерело доходу.

До мене приiздили з iнших районiв мiста. Я багато вигравав. І навiть коли перемога була не за мною, хлопцi, що вiдбились вiд мене, казали: «Чортяка! Тобi ж тiльки одинадцять?» Ось так мене почали впiзнавати в Бруклiнi. За мною водилась така репутацiя, що я готовий битися з будь-ким – дорослим чи малим. Але ми не дотримувалися на вулицi правил Маркiза Квiнсберрi. Якщо ти надер комусь дупу, це ще не означае, що все скiнчено. Раз йому не вдалось побороти тебе в бiйцi, вiн мiг вiдшукати iнший шлях: iнколи вiн приходив iз друзями, i вони били мене разом кийками.

Я почав потроху мстити за побоi, нанесенi менi хулiганами. Припустимо, я йшов iз друзями i бачив одного з тих хлопцiв, що побили мене i знущались надi мною кiлька рокiв тому. Вiн мiг, на приклад, зайти до магазину за покупками, а я витягав його за дупу звiдти i починав лупцювати. Я навiть не пояснював своiм друзям, чому ми це робимо, я просто казав: «Ненавиджу отого мудака», i вони пiдхоплювалися до нього, рвали на ньому одяг i били того сраного покидька.

Той хлопець, що забрав i викинув моi окуляри? Я побив його на вулицi, як драну собаку, за те, що вiн принизив мене. Може вiн i забув про той випадок, але я – нiколи.

Разом iз цiею нововiднайденою впевненiстю в моiй здатностi постояти за себе зростала й моя злочинна натура. Я ставав усе нахабнiшим. Я навiть почав красти в моему власному районi. Менi здавалось, що так чинять усi. Я геть не розумiв правил вулицi. Я думав, що все навколо було моею чесною здобиччю, адже я сам точно був таким для iнших.

Я гадки не мав, що там були люди, з якими краще не зв’язуватися.

Я жив у багатоквартирному будинку i грабував усiх, хто жив у моему домi. Вони так нiколи й не дiзнались, хто був злодiем. Деякi з цих людей були друзями моеi матерi. Вони обмiнювали на готiвку своi чеки на соцдопомогу i купували собi спиртне, а потiм йшли в гостi до моеi мами, щоб випити i трохи розважитись.