Беззаперечна правда

Але спустившись на снiданок до iдальнi, я опинився нiби на зустрiчi випускникiв. Я одразу ж побачив свого друга Кертiса, того самого хлопця, з яким я пограбував будинок i якого побив господар. Потiм я став помiчати й iнших своiх старих знайомих.

«Охолонь, – сказав я собi. – Усi твоi хлопцi тут».

Пiсля того першого разу я iздив до Споффорду i назад наче не було нiчого. Споффорд став просто ще однiею точкою для тусовок. Пiд час одного з моiх вiзитiв туди нас усiх привели до актовоi зали, де ми сiли дивитися фiльм «Великий «про Мухаммеда Алi.

Коли вiн скiнчився, ми всi зааплодували i були шокованi, коли на сцену раптом вийшов сам Алi власною персоною! У життi вiн був ще бiльшим. Йому навiть не треба було нiчого говорити: щойно вiн вийшов iз-за лаштункiв, я подумав, що хочу бути таким самим, як цей мужик. Вiн говорив iз нами, i це було надихаюче. Я поняття не мав, що роблю зi своiм життям, але знав, що хочу бути схожим на нього. Цiкаво, але тепер люди не використовують таких слiв. Коли вони дивляться величний бiй, то кажуть: «Я хочу бути боксером». Нiхто не каже: «Я хочу бути схожим на нього». Таких, як Алi, небагато. Саме тодi я вирiшив, що хочу бути видатним. Я не знав нiчого про те, що я маю робити, але я вирiшив, що хочу, щоб люди дивились на мене так само, як я дивився на Алi.

Не зрозумiйте мене неправильно. Не те, щоб я вийшов iз Споффорда i зробив крутий поворот у своему життi. Я все ще був маленьким вуличним пацюком. Мое становище вдома погiршувалося.

Пiсля всiх цих арештiв, спецшкiл i лiкiв моя мати втратила будь-яку надiю на мене. Утiм, вона нiколи особливо в мене й не вiрила, починаючи iз самого мого дитинства. Я лише знаю, що хтось iз тих лiкарiв, якийсь мудак-расист, той, що сказав моiй мамi, нiби я зiпсований та розумово вiдсталий, украв вiру моеi матерi водночас та назавжди. Вони вкрали у мене всю любов та безпеку, якi могли ще в мене бути.

Я нiколи не бачив, щоб моя мати радiла за мене або пишалася тим, що я роблю.

У мене нiколи не було можливостi говорити з нею та дiзнатися про неi бiльше. Це жодним чином не вплинуло на мене у професiйному планi, але це знищило моi емоцii та психiку. Бувало, що я гуляв зi своiми друзями й бачив, як iхнi матерi iх цiлують. У мене цього нiколи не було. Ви могли б подумати, що якщо вона дозволяла менi спати з нею в лiжку до 15 рокiв, то, певно, вона мене любила, але правда в тiм, що вона просто була постiйно п’яною.