Беззаперечна правда

Вiн мiг сказати своiм суперникам щось на кшталт: «Соси мiй чортiв член, шибздик. Наступного разу ти пiдеш прямiсiнько до дiдька в морг». Пiсля того як вiн перемiг Шугар Рей Леонарда в тому першому бою, вiн пiдiйшов до того мiсця, де сидiв Вiлфред Бенiтес, i сказав: «До бiса тебе. У тебе яйця не виросли битися зi мною, ти просто трусло».

«Вау, вiн прямiсiнько як я!» – подумалось менi. Я хотiв бути таким, як вiн. Вiн не соромився бути собою. Я рiвнявся на нього, як на реальну людську iстоту. Коли моя кар’ера стала йти вгору i люди почали пiдносити мене за те, який я дикун, я знав, що називатися звiром – то найбiльша винагорода, яку я тiльки можу отримати.

Коли я повертався до мiста, то бував у кафе Вiктора, бо чув, що там тиняеться Дюран. Я сидiв за столиком на самотi i розглядав фотографii Дюрана, що висiли на стiнi. Я жив своiми мрiями.

Я сумував, коли Дюран покинув бiй пiд час реваншу з Леонардом. Я дивився той бiй разом iз Касом в Олбанi i так розлютився на той момент, що аж розплакався.

Проте Кас передбачив таку розв’язку. «Вiн не зможе зробити це вдруге», – мовив вiн.

ТОДІ, ЯК Я ПЕРЕЇХАВ ДО КАСА, Я ВЖЕ БУВ ГОТОВИЙ ДО його рутини. Вiн почав старанно тренувати мене щодня. У мене нiколи не було привiлею насолоджуватися боксом для спорту або для забавки. Кас був екстремiстом, але таким самим був i я. Я хотiв стати Ахiлесом тут i зараз. Я з тих хлопцiв, над якими смiються. «Не давай нiгеру мотузку, вiн захоче стати ковбоем». Я був дитиною, яка втратила всiлякi сподiвання.

Але щойно я бачив проблиск надii, яку менi обiцяли, то все – вважайте у вас проблеми. Я буду на сьомому небi вiд щастя.

Кас мав звичку будити вранцi своiх учнiв, але щоразу, коли вiн вставав, щоб це зробити, я вже повертався з пробiжки. Кас мав звичку накривати стiл до снiданку, але я брався це робити вiдразу пiсля пробiжки. Вiн лютував. «Хто накрив мiй стiл?» – гарчав вiн. Вiн лютував, тому що я проявляв бiльше самовiдданостi, нiж вiн сам.

А потiм Кас готував менi снiданок. Вiн кидав на сковорiдку цiлу пачку бекону – двадцять смужок чи щось таке, а потiм готував на цьому жирi яйця. Я не пив каву, тому вiн менi дiставався чай. Вiн робив це щоранку, навiть якщо сердився на мене.

Думаю, що ми обидва усвiдомлювали, що вписались у перегони з часом. Касу було сiмдесят, тобто вiн був далеко не молодим, тож i пхав у мене всi цi знання. Вiн усе пхав i втовкмачував у мене це лайно.