Беззаперечна правда

Вони так обурювались тим, що iх добряче вiдлупцювали, що навiть не переобтяжували себе тим, щоб зiбрати своi речi. Коли таке траплялося, ми з Томом кидалися до iхньоi кiмнати i починали ритися в iхньому одязi, взуттi й iнших речах. Якщо нам щастило, ми знаходили ничку з травою або хоча б пару черевикiв, якi нам пiдходили.

Інодi Кас приводив до мене для спарингу досвiдчених бiйцiв. Коли менi було шiстнадцять, вiн привiз до Кетскiлла Френка Бруно. Бруно тодi було двадцять два роки. Ми спарингували протягом двох раундiв.

Перш нiж я починав спаринг iз досвiдченим бiйцем, Кас вiдводив iх убiк:

– Послухай, вiн лише хлопчисько, але не будь до нього поблажливий. Я тебе попередив, а тепер – роби все якнайкраще, – говорив вiн.

– Гаразд, Касе, – вiдповiдали вони. – Я попрацюю з малим.

– Гей, ти мене чуеш? Ти не просто працюеш iз ним. Викладайся на повну.

Ми боролися, щоб зробити людям боляче, а не просто перемогти. Ми годинами говорили про те, як завдати людям болю. Ось якi думки Кас поступово вселяв у мене.

«Ти вiдправиш повiдомлення чемпiону, Майку, – казав менi Кас. – Вiн буде стежити за тобою». І ми також розiслали зухвалi повiдомлення тренерам, менеджерам, промоутерам та всьому боксерському суспiльству. Кас повернувся.

Я не лише переглядав старi бiйцiвськi фiльми, а й ковтав усе, що лише мiг знайти з книг про великих бiйцiв. Незабаром пiсля того, як я переiхав до Каса, я, читаючи енциклопедiю боксу, почав смiятися з чемпiона, який, отримавши свiй титул, змiг утримати його тiльки рiк.

Кас звiв на мене свiй холодний пронизливий погляд i сказав: «Один рiк у титулi чемпiона вартий бiльше, нiж цiле життя безвiсностi».

Вивчаючи життя великих боксерiв минулого, я побачив у них багато спiльного з фiлософiею, яку проповiдував Кас. Усi вони були пiдступними шибздиками. Демпсi, Мiккi Уокер, навiть Джо Луiс були пiдступними, хоча Луiс i був iнтровертом. Я привчив себе бути злим. Коли я ходив до школи, то огризався на всiх пiдряд. Глибоко в душi я знав, що повинен бути таким, бо якщо я зазнаю невдачi, Кас позбудеться мене, i я помру з голоду.

Кас дав менi почитати книгу пiд назвою «Уас дав менi». Я не мiг вiдiрватися вiд неi. Я дiзнався з неi, як бiйцi справлялися зi своiми емоцiями, як вони готувалися до боiв. Ця книга дала менi надзвичайно глибоке розумiння людськоi психологii. Що мене вразило, так це те, як старанно працювали бiйцi староi школи i як вони голодували. Я читав, що Джон Л.