Беззаперечна правда

Вiн був занадто впертим старим iталiйцем, щоб пропустити бiй недалеко вiд свого дому. Вiн не вiрив лiкарям i був одним iз перших прихильникiв вiтамiнiв, дiетотерапii й того, що ми зараз називаемо «альтернативною медициною».

Я знав, що Кас хворий, але я був налаштований на те, що вiн одужае, щоб побачити, як я стану чемпiоном, тому що ми завжди говорили про це. Вiн мав одужати i жити, щоб побачити, як я досягну успiху. Проте, коли ми розмовляли наодинцi, вiн iнодi говорив: «Мене може не бути поруч, але ти однаково повинен слухатися мене».

Я подумав, що вiн сказав це просто, щоб налякати мене i переконатися, що роблю все, як належить. Кас постiйно говорив менi речi, якi сповнювали мене тривогою.

Його госпiталiзували до лiкарнi в Олбанi, але Джиммi Джейкобс перевiв його до Маунт-Синай. Ми зi Стiвом Лоттом вирушили вiдвiдати його. Кас сидiв у своему лiжку i iв морозиво. Ми поговорили кiлька хвилин, а потiм Кас попросив Стiва вийти з кiмнати, щоб вiн мiг поговорити зi мною наодинцi.

Тодi-то вiн i сказав менi, що вмирае вiд пневмонii. Я не мiг повiрити в те, що вiн менi говорив. Вiн не виглядав смертельно хворим. Вiн сяяв. Вiн був сповнений енергii та ентузiазму. Вiн iв морозиво. Вiн собi прохолоджувався, а я почав сходити з розуму.

– Я не хочу займатися цiею хрiнню без тебе, – сказав я, стримуючи сльози. – Я не буду цього робити.

– Ну, якщо ти не будеш боротися, то дiзнаешся, що люди здатнi повертатися з могил, тому що я буду переслiдувати тебе все життя.

– Добре, – сказав я йому, i вiн взяв мене за руку.

– Свiт повинен побачити тебе, Майку. Ти станеш чемпiоном свiту, найсильнiшим у свiтi, – сказав вiн.

А потiм Кас розплакався. Тодi я вперше побачив, як вiн плаче. Менi здалося, що вiн плаче, тому що не побачить, як я стану чемпiоном свiту у важкiй вазi пiсля всього, що ми пережили разом. Проте незабаром я зрозумiв, що вiн плаче через Камiллу. Я зовсiм забув, що у нього був ще хтось, хто значив для нього бiльше, нiж я.

Вiн сказав менi, що шкодуе, що так i не одружився з Камiллою, тому що у нього були проблеми з податками, i вiн не хотiв, щоб вона брала iх на себе.

– Майку, зроби менi лише одну послугу, – сказав вiн. – Не забудь подбати про Камiллу.

Збентежений, я вийшов iз палати. Я зупинився в квартирi Стiва, а Джиммi жив у тому ж будинку. Пiзнiше того ж дня Джиммi зайшов за мною, щоб ми пiшли з ним у банк внести чек на 120 тисяч доларiв за моi останнi боi.