Толока. Краєвид з вікна хати

Пiсля 1991-го з’явився шанс, але наш кiнематограф почав гальмувати й на середину дев’яностих примерз до рейок на довгi пiвтора десятилiття. Час вiд часу його вдавалося пiдштовхнути, але невдовзi вiн знову зупинявся перед червоним свiтлом. «Толока» не була винятком.

Перший раз розпочати роботу над екранiзацiею балади Тараса Шевченка «У тiеi Катерини хата на помостi» на студii iменi Олександра Довженка вдалося у 2004 роцi. До зйомок не дiйшло – фiльм зупинили.

Не подумайте, що я скаржуся. Менi нема на що.

Пiсля 1991 року я зняв, крiм короткометражних, чотири повнометражнi фiльми – «Фучжоу», «Сьомий маршрут», «ТойХтоПройшовКрiзьВогонь» i «Толоку».

Всi цi фiльми для мене – окремi й дуже особливi сторiнки. «Фучжоу» – 20 рокiв життя вiд задуму до реалiзацii (1975–1995), «Сьомий маршрут» – 22 роки (1975–1997), «ТойХтоПройшовКрiзьВогонь» – 45 (1967–2012), «Толока» – 53 роки життя (1967–2020).

Цi чотири фiльми е для мене принциповими не тому, що довгоочiкуванi, а тому, що iх неможливо було зняти до 91 року.

А дуже хотiлося.

Довелося мрiяти. Намрiяв 140 рокiв. Я не можу роздiлити на чотири частини роки очiкування, бо для мене це один фiльм – квартет, що складаеться з рiзних музичних iнструментiв, але об’еднаний спiльною мелодiею. Навiть «Сьомий маршрут», що мае вигляд несподiваноi електрогiтари помiж бандури, кобзи й флейти-дубельцiвки, пiдтримуе спiльний ритм. У кожному з цих фiльмiв е репетицiя «Толоки»: у «Фучжоу» – хата, що пливе посеред моря разом з хазяiном, який не може ii покинути; у фiльмi «ТойХтоПройшовКрiзьВогонь» – натуральна украiнська толока поруч з iндiанськими вiгвамами.

Навiть у цiлком урбанiстичному «Сьомому маршрутi» поранений боець посеред пустелi за лiченi секунди будуе хату, вiк якоi вiд народження до смертi – лiченi хвилини. Феномен украiнськоi хати – таемниця толоки – починаючи з 1967 року проростала епiзодами в iнших задумах, сценарiях, фiльмах.

Хата народжуеться пiд час толоки

Фiльм народжуеться багато разiв – пiд час виникнення задуму, потiм коли пишеться сценарiй, а далi – на кожному новому етапi, з кожним новим членом знiмальноi групи, з кожним затвердженим актором, з кожним знiмальним днем, пiд час монтажу i створення музики… Але справжне народження фiльму – у глядацькiй залi.

Так само, як народження хати пiд час толоки.

Кажуть: «Як човна назвали, так вiн i попливе». Здаеться, це так само стосуеться i фiльмiв.