Толока. Краєвид з вікна хати

«Толоку» ми знiмали толокою – знесли докупи очерет, глину, реквiзит, операторську технiку, костюми, зiбрали знiмальну групу, пiсля зупинки фiльму зiбрали ще одну, запросили акторiв, одного крука, одну козу, одного собаку, коней запросили, чорнобильську пожежну машину, парочку нiмецьких штурмовикiв «Юнкерсiв», дванадцять вагiтних жiнок, кульову блискавку, не забули секретаря сiльського партосередку, один ураган, одного Героя Радянського Союзу з золотою зiркою на грудях, один загiн польських гусарiв проти татарськоi кiнноти, три десятки украiнських бранок, озброiли й вдягли два вiйська – Карла ХІІ (25 000 воякiв) i Петра І (42 000 воякiв)…

Звичайно, ми не змогли б це зробити, якби не iснувало Магii Тараса Шевченка.

А також Магii Дзеркала Екрану.

Саме цi магiчнi сили допомогли об’еднати в одному фiльмi далекi часи iз сьогоденням: XVII сторiччя – з подiями, що передали естафету далi вiд 1709 року до 1918, вiд 1933 до 1941, 43, 54, 84, 86, 88 року i поступово дiсталися наших днiв.

Власне, саме тут вiдповiдь на запитання: «Чому героi фiльму (включно з собакою) живуть так довго?» Шевченко взагалi розглядав всi поколiння украiнцiв як одне ество, своi слова присвячував «І мертвим, i живим, i ненародженим».

Наш фiльм – це чотирьохсотрiчна подорож хати Катерини просторами ризикованого землеробства за умов, несумiсних з життям, у пошуках таемницi толоки. Толока мае багато таемниць. Толока – не лише будiвельний процес. Це стратегiчний ресурс iснування Украiни. Цей ресурс невичерпний, вiн вiдновлюеться кожного разу, коли зимовим морозним свiтанком виходять на кригу ставкiв, озер i рiчок чоловiки з косами й починають косити очерет, щоби вкрити цим очеретом своi майбутнi хати.

Очерет, всiм вiдомо, – це душi померлих. Хто, як не вони, зможуть захистити хату вiд холодних осiннiх дощiв, вiд лiтньоi спеки?

Очерет бережно, стеблина до стеблини, везуть до новоi хати, де на кроквах вже лежать жердини в очiкуваннi, коли до роботи вiзьмуться ушивальники, щоби вшити снопами очерету дах.

Хати, власне, ще немае. Є лише дерев’яна конструкцiя. Можна було б назвати ii кресленням хати, що спираеться на землю й займае частину небесного простору. Але креслення малюеться пiд лiнiйку, а де була лiнiйка, коли вибирали з трьох кривеньких акацiй двi рiвнiшi? Інших поблизу й не було.

Єдине, що тесалося пiд струну – сволок (центральна балка). Вiн робився з липи, iнколи передавався вiд староi хати до новоi, бо знайти потрiбне дерево було непросто.