Улюблені пісні XX сторіччя

Що встиг зробити iз задуманого колись? Якось сам порахував: майже 500 музичних творiв, сто критичних статей з питань музики, лiтератури, культурно – громадського життя.

Овдовiвши в 1961 роцi, композитор через шiсть рокiв одружився вдруге. Молода дружина Надiя Опришко – Кос народила йому двох синiв – Анатолiя та Адрiана. Разом прожили майже 17 щасливих рокiв. Коли одружилися, музичному корифею було 58, його молодiй дружинi – 22.

«Рiзниця в 36 лiт мене нiколи не лякала. Анатоль мав дуже багато чару, завжди залишався молодий душею.

Завжди стрункий, пiдтягнутий, вишуканий, з iнтелiгентним вихованням i шляхетними манерами, – визнае Надiя Кос. – Як бiльшiсть тодiшнiх освiчених галичан, Анатоль перфектно знав кiлька мов – нiмецьку, польську, англiйську, французьку, iталiйську, грецьку, латину. Одруження окрилило його, знову народжувалися прекраснi мелодii, якi ставали класикою украiнськоi культури. І справдi, таких пiсень було дуже багато. «Зоряна нiч», «Серпневi ночi», «Чому ти мiсяченьку, жмуриш око» …Воно все кипiло i бурлило в ньому i рвалося на волю. І вiршi, i мелодii. Мабуть, закономiрно, що найкраще йому вдавалися пiснi на власнi вiршi. Писав переважно вночi, до третьоi–четвертоi години. А потiм неодмiнно просив мене: «Слухай, слухай…» Творча робота надзвичайно виснажлива. Я це добре знала. Тому хукала i дмухала на нього.

«Зоряна нiч» написана улiтку 1965 року. Вона – чи не перша, яку присвятив менi.

Тодi мешкала у Стрию, Анатоль – у Львовi. Ми обумовилися зустрiтися у курортному Гребеновi, що в шести кiлометрах вiд районного центру Сколе. І треба було так статися, що я того дня приiхати не змогла. Якраз починався наш романтичний перiод кохання. Звiсно, що попередити Анатоля не могла, не було тодi таких засобiв. Вiн залишився сам, було йому одиноко, сумно, тривожно на душi. Щоб не впасти у ще бiльший вiдчай, узяв аркуш паперу, ручку i пiд враженнями того зоряного вечора, пiд впливом думок, переживань, почуттiв, емоцiй почав писати: «Зоряна нiч кличе мене, Зоряна нiч поки мине, – Тисяча дум, Тисяча мрiй Серце бентежить мое…»

Так народжувалася «Зоряна нiч».

Я все – таки приiхала наступного дня. Ми сидiли на терасi, щасливий Анатоль дав менi не тiльки текст, а й мелодiю нового твору. Це було душевно i зворушливо.

Першою заспiвала я. Для Анатоля.