Улюблені пісні XX сторіччя

Вальсова стихiя Андрiя Малишка виявилася надзвичайно близькою творчому обдарованню його побратима Платона Майбороди. Їi любимо не лише у «Бiлих каштанах», вона милуе слух у «Колгоспному вальсi», «Киiвському вальсi», «Студентському вальсi», «Днiпровських хвилях»… Усi вишуканi та незабутнi, ностальгiйно вiдомi не тiльки в Украiнi, а й у багатьох державах свiту, особливо там, де е великi украiнськi громади: США, Канадi, Австралii, краiнах Латинськоi Америки. Цi пiснi нагадують украiнцям далекий рiдний край, його багатовiковi звичаi, традицii, природу i людей.

Верховино, мати моя!

Вiрш i музика Михайла Машкiна

У трембiтоньку заграю, Заграю, загуду,

З своiм рiдним, милим краем Розмову поведу.

Верховино, мати моя, Вся краса чудова твоя,

Вся краса твоя чудова У мене на виду!

Дана, шiдi, рiчка, дана, дана, (2)

Вся краса твоя чудова У мене на виду!

У мене на виду!

Стелиться туман над звором, Лягае на грунi.

За горами далi гори Синiють вдалинi.

А над ними хмари плинуть, Наче вiвцi в полонинi,

Наче вiвцi в полонинi Пасуться навеснi.

Дана, шiдi, рiчка, дана, дана, (2)

Наче вiвцi в полонинi Пасуться навеснi.

Пасуться навеснi.

Хвилюеться у долинах Пшениця золота.

Спiв заводiв в полонину До мене долiта.

Верховино, мiй ти краю, Хто твоi тепер пiзнае,

Хто твоi тепер пiзнае І села, i мiста?!

Дана, шiдi, рiчка, дана, дана, (2)

Хто твоi тепер пiзнае І села, i мiста?!

І села, i мiста?!

Я смiюсь на повнi груди, Радiю, мов дитя.

Перетворюють в нас люди І край свiй, i життя.

З високоi полонини Бачу, рiдна Верховино,

Бачу твое, Верховино, Щасливе майбуття!

Дана, шiдi, рiчка, дана, дана, (2)

Бачу твое, Верховино, Щасливе майбуття!

Народний сiльський композитор – аматор, уродженець Схiдноi Украiни, в’язень нiмецьких концтаборiв, який дивом залишився живим, улюбленець свого краю i свого часу, вбивця i самовбивця, талант, життя якого сповнене протирiч, Михайло Машкiн – е автором вiрша i музики пiснi «Верховино, мати моя!», яка вiд часу написання, з далеких 1950–х i донинi, е гiмном закарпатськоi землi.

Правда, досi тривають суперечки щодо авторства незабутнього закарпатського шлягера. Існуе й iнша версiя народження пiснi «Верховино, мати моя!» Їi першоавторство приписують Йвану Гриньку, який мав прiзвисько Батринчин i жив у селi Задньому, що над рiчкою Боржавою. Йван, окрiм того, що вiв чудернацький спосiб життя, був страшний на вроду – iстинний русинський Квазiмодо.