Сергій Параджанов

Я гордий тим, що мiй диплом пiдписаний i вручений менi людиною, чие свiтле iм’я шануеться кiнематографiстами всього свiту, чие iм’я носить наша студiя – Олександром Петровичем Довженком…»

У 1957 роцi Параджанову вдалося зняти ряд документальних та науково-популярних картин – «Наталя Ужвiй», «Думка», «Золотi руки». У 1959–1962 роках вiн знiмае художнi картини «Перший хлопець», «Квiтка на каменi», «Украiнська рапсодiя». Не погоджуюсь iз тими, хто початок зльоту Параджанова обмежуе 1964 роком – появою фiльму «Тiнi забутих предкiв».

Фiльм-портрет «Наталя Ужвiй» (1957) про королеву украiнськоi драми того часу нiколи б не довiрили пересiчному режисеру.

Сам фiльм «Украiнська рапсодiя» виник як вiдповiдь украiнського кiнематографу на придбаний Радянським Союзом фiльм «Рапсодiя» про видатного скрипаля. Усi були в захватi вiд цiеi стрiчки. І раптом згадали, що на одному конкурсi ще до вiйни украiнська спiвачка посiла перше мiсце. І ось вирiшили зняти фiльм саме про визнання украiнськоi культури за кордоном.

Зробити цей фiльм доручили Параджанову. Вiн був страшенно гордий цим i пообiцяв, що в цьому фiльмi у нього будуть знiматися та спiвати зовсiм незнайомi актори й вокалiсти. Про музичний смак Параджанова каже його вибiр:

«Жiночий вокал буде виконувати нiкому не вiдома спiвачка Женя Мiрошниченко, чоловiчу роль (та вокальну) буде виконувати нiкому не вiдомий актор i вокалiст Юрiй Гуляев…» Киiвський культуролог В. Скуратiвський вважае, що незайве придивитися до тих призабутих у наш час картин.

Інакше «бiографiя Параджанова, яка й без того заганяла у глухий кут шанувальникiв та ворогiв режисера, постае у режимi якогось загадкового первiсного зяяння».

Оселя Параджанова. Киiв, проспект Перемоги, 1

У 1962 роцi Параджанов оселяеться в квартирi на сьомому поверсi за сучасною адресою проспект Перемоги, 1. Формально подружжя розлучилося, хоча режисер був категорично проти. Пiсля незаконного арешту Сергiя Йосиповича квартиру, порушивши усi писанi й неписанi закони, забрали, хоча в нiй був прописаний неповнолiтнiй Сурен.

Поряд з будинком – унiвермаг «Украiна», навпроти – цирк (поеднуеться в едине семантичне поле: украiнський цирк). В будинку – варенична, «тепер кава», куди режисер заходив iз вигуками: «Розiйдись, iде украiнський буржуазний нацiоналiст Параджанов!» Завсiдники сахалися…

Павло Загребельний залишив фреску про маленьку оселю, де панував дух безтурботностi, а я ii переклав з украiнськоi.