Іван Драч

Весною 1962 року до Львова киiвських шiстдесятникiв покликав Євген Костьович Лазаренко, ректор Львiвського унiверситету, «видатний вчений-геолог, смiливий чоловiк». Приiхали Драч, Дзюба i Вiнграновський. iх разом iз Дмитром Павличком, органiзатором приiзду трьох киян, запросила 5 травня на свое 55-лiття Ірина Вiльде. Вiльде зустрiла студентку фiзико-математичного факультету Львiвського унiверситету Марту, дочку своеi сусiдки: «Приходь, будуть цiкавi хлопцi з Киева». Іван Драч завiтае не один. На львiвськiй вулицi зустрiв Михайла Косiва, пiанiста Зеленського в компанii з чарiвною дiвчиною.

Іван Драч йшов iз Іваном Дзюбою – не можна було не зупинитись.

Поцiкавився в неi: «Звiдки Ви? У Вас прибалтiйськi очi…»

«Я львiв'янка, Марiя».

Запросив Марiю на свiй лiтературний вечiр до Будинку архiтектора. Марта стала дружиною Івана Дзюби. Марiя вийшла замiж за Івана Драча. Їi батько, Луцишин Михайло Сильвестрович (1901–1965) – будiвельник. Мама, в дiвоцтвi Крохмальницька, Іванна – Розалiя Йосипiвна (1916–2000) – вчителька.

Працювала в картиннiй галереi в каплицi Боiмiв. Їi розповiдi, справжнi лекцii, на кiлькох мовах, не лишали байдужими вiдвiдувачiв, ii вважали останньою з роду Боiмiв. Дiдусь Марii Михайлiвни Драч по матерi, Фалькевич Йосип Іванович, разом з двома синами був замучений радянськими катами в червнi 41-го Мiсце злочину Львiв, Бригiдки Бабусю з родиною вивезли в Казахстан Пiсля звiльнення повернулася вже в Польщу.

Батьки прийняли невiстку прихильно Федiр Драч пожартував, киваючи на сина «Ти йому не дуже вiр, то большовик» Син, Максим, народився 28 лютого 1965 року

Лише присутнiсть твоя

Раптова щезлив а непевна

Нагадуе ще про свiт

Який колись був i пропав

Навiщо менi той свiт

Аби лише ти

Інколи залiтала

Аби вiдлетiти

Свiт це не те що було

А ти це те що е

Ради Бога

Не пропадай

    («Марii», книга «Сивим конем», 2011)

Весною 2012 року ми з Іваном Федоровичем побачилися на автобуснiй зупинцi «Конча Озерна», на пiвденнiй околицi Киева Розмовляли про високе i про пусте Наступного дня в пiдземному переходi метро «Видубичi» зустрiв Марiю Михайлiвну Драч i подiлився: «Вчора з Іваном Федоровичем iхав на Киiв Порадiв його бадьоростi, енергiйностi».

– А знаете, Михайле, чому вiн був такий? – почув у вiдповiдь.

– Нi, – знiяковiв.

– Вiн поспiшав на побачення зi мною А знаете, куди я зараз поспiшаю?

– Нi, – остаточно розгубився.

– На побачення до нього, – i Марiя Михайлiвна розчинилася в юрмi.