Київські митрополити ХVІІ–ХVІІІ ст.

Першого дня на засiданнi киiвський митрополит Іов Борецький скаржився на короля й уряд за те, що в Речi Посполитiй давню православну вiру пригнiчують i утискають. Святитель перед зiбранням прочитав листа, якого отримав з Вiльна, i показав список вiленських православних братчикiв, що постраждали за вiру, з яких однi були страченi, iншi посадженi у в’язницi, а третi кинутi до ями. На цьому зiбраннi розглядали участь козакiв у вiйськових дiях Речi Посполитоi. Для цього на третiй день ради було створене посольство до короля на чолi з Сагайдачним, епископом Єзекiiлем Курцевичем i двома iншими делегатами.

Головною метою посольства було просити короля, щоб вiн затвердив митрополита та iнших нововисвячених православних iерархiв. На випадок вiдмови, козаки погрожували захопити всю шляхту, «бо так радив це зробити митрополит Іов», – додае очевидець. Це посольство дiйсно було прийняте королем, але жодного успiху не мало. Легалiзацii iерархii можна було очiкувати лише пiсля смертi Сигiзмунда III.

Один з сучасникiв згадуе про «собор Борецького зi шляхтою в Житомирi». Зiбрання шляхти вiдбулося у липнi 1621 р. Саме цього часу тут засiдав передсеймовий сеймик шляхти Киiвського воеводства. Можемо припустити, що саме тодi митрополит Іов, дбаючи про становище iерархii та духовенства, скликав собор. На ньому було розглянуто тi самi питання. Але у зв’язку з вiйськовими дiями з боку туркiв, було вирiшено не ставити поруч проблеми церковнi i державнi, а в тяжкий час простягнути руку допомоги польськiй владi, адже вiйськовi дii розгорталися саме на украiнських землях.

Якщо два попереднiх собори здебiльшого розглядали питання правового становища УПБЦ в Речi Посполитiй, то наступний Киiвський собор – «Совiтування о благочестii» – був присвячений питанням внутрiшнього церковного впорядкування та управлiння, а також переважно розглядав питання пастирського характеру. Вiдносно часу скликання цього собору вiдомо, що вiн вiдбувся пiсля Хотинськоi битви 1621 р. Головне завдання, що ставив перед собою собор, – «заховати i ростити в народi руському вiру i догмати Церкви Схiдноi».

У 24-х постановах цього собору викладено думки про сутнiсть, мiру i принципи пастирського впливу на життя вiрян. На цьому завершуеться перший перiод соборноi дiяльностi Киiвськоi православноi митрополii за участю ii святителя – Іова Борецького.

Боротьба за легалiзацiю нововисвяченоi iерархii мала орiентуватися не тiльки на правове соборне поле.