Київські митрополити ХVІІ–ХVІІІ ст.

Останне зiбрання Украiнськоi Церкви сподвигло iерархiв, клiр i братчикiв активiзувати лiтературну полемiчну дiяльнiсть. У цей час енергiйний архiепископ Полоцький Мелетiй Смотрицький пише черговий полемiчний твiр «Виправдання невинностi». Цього самого року було написано «Палiнодiю» Захарii Копистенського. На сеймi 1623 р. православнi досягли певного послаблення свого безправного становища, але на дiлi жодного полегшення не настало. Трагiчний акт убивства унiатського епископа Йосафата Кунцевича повнiстю знiвелював досягнутi домовленостi.

Сам епископ Йосафат був фанатично налаштованою особистiстю. Вiн став епископом у Полоцьку, посiвши ту саму кафедру, що i православний архiепископ Мелетiй Смотрицький. Багато полоцьких парафiй висловили свою пiдтримку саме православному iерарховi. Тодi Йосафат з натовпом своiх невгамовних прихильникiв почав обходити з погромами парафii та садиби православних. Навiть унiатський митрополит Йосиф Рутський та королiвський канцлер Лев Сапiга попереджали Кунцевича, що його фанатизм спотворюе унiю i робить ii полiтично небезпечною для спокою в державi, але Йосафат не дослухався до подiбних застережень. Пiд час вiдвiдин Вiтебська восени 1623 р., вигнавши православних з усiх церков, вiн розгромив навiть замiськi намети, у яких православнi почали звершувати богослужiння. Тодi натовп скривджених православних кинувся на Иоса-фата з палицями та камiнням i, вбивши нечестивого кривдника вiри Христовоi, вкинув тiло в р. Двiну. Наслiдки цього обопiльного насилля були сумними. Католики й унiя отримали мученика, постать якого до сьогоднi роз’еднуе православних та унiатiв. Близько десяти мiщан Вiтебська були страченi, понад сотня втекла, рятуючись вiд смертноi кари, мiсто позбавили Магдебурзького права… Було заборонено будувати i ремонтувати православнi храми.

Мелетiй Смотрицький не сприйняв такий розвиток подiй. Вiн переiхав до Киева, а вже звiдси поiхав подорожувати Сходом…

20.04.1622 р. помер гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, поранений отруйною стрiлою у битвi пiд Хотином.

Його поховали у Киево-Братському Богоявленському монастирi. В його особi УБПЦ втратила свого великого захисника. І хоч козаки надалi боронили православних вiд закриття храмiв, надiя на сейм 1623 р. остаточно щезла, а з нею i надiя на легалiзацiю православноi iерархii. Саме в такiй атмосферi безнадiйностi й розпачу, в умовах репресiй з боку Речi Посполитоi постало листування святителя Іова з Московською державою 1625 р.