Історія русів. Український переклад

Рилеев загинув, а О. Брiгген був заарештований. У цьому цiкавому листi е кiлька мiсць, на якi треба звернути увагу. О. Брiгген сам iсторii Худорби не бачив i не читав ii, вiн про те тiльки чув («ставлять iй за хибу, що вона дуже вiльно i супроти уряду нашого написана», а хiба «Історiя русiв» не вiльно i не супроти уряду написана?). Ця iсторiя цiнувалася на Новгород-Сiверщинi, як i iсторiя Кониського, тобто «Історiя русiв»; проте, що О. Брiгген «Історiю русiв» читав i знав, сумнiву нема, бо вiн збирався ii навiть видавати.

Коротко про Архипа Худорбу. Вiн жив у селi Команi Новгород-Сiверського повiту i був шептакiвським сотником. Худорби – старий козацький рiд, який виводив себе вiд Михайла Кiндратовича Худорбая (Худорбiя) – значного вiйськового товариша, але чи це мало iсторичнi пiдстави, невiдомо. Вiдомо лише, що Худорби були козаками в Команi, навiть пiдпомiчниками, якими вони записанi в актах Рум’янцевськоi ревiзii 1767 року. Один iз них мав чин вiйськового товариша – це був Михайло Омелянович Худорба, уродженець Команi, його сином був Архип, iншi сини також вийшли в старшину: Опанас став корнетом, а Володимир – значковим товаришем.

Архип Худорба народився мiж 1748–1750 роками, тобто приблизно тодi, коли мав народитися, за нашими пiдрахунками, автор «Історii русiв», був сотенним канцеляристом, пiд час Рум’янцевськоi комiсii записаний «атестованим у сотеннi новгородськi старшини». З 1769 року вiн – сотенний осавул i, як такий, рушив у тому-таки роцi в Турецький похiд, як i здогадний автор «Історii русiв», воював у Другiй армii у 1769–1773 роках, був при розореннi мiста Дубоссари, при облозi i взяттi Бендер, взяттi Перекопськоi лiнii та Перекопу, тобто мав добре знати пiвдень Украiни та Молдавiю, як це знав i автор «Історii русiв».

У 1773 роцi його призначено сотенним отаманом, а з 1777 року про нього писали, що вiн «у комплектi при полку перебувае». Знаемо, що його представлено до чину секунд-майора. Очевидно, зi Стародубським карабiнерним полком брав участь у походах О. Суворова. У 1789–1791 роках востанне записаний як прем’ер-майор у дворянських реестрах. У 1799 роцi Худорбам було признано право на росiйське дворянство; можливо, це сталося ще за життя Архипа. О. Оглоблин припускае, що вiн помер у 1799 роцi. Рiд Худорбiв був вiдомий на Новгород-Сiверщинi в XIX – початку XX столiття. Друге припущення О. Оглоблина: рукопис iсторii Худорби був знищений або реквiзований у 1825 роцi, пiсля повстання декабристiв.