Історія русів. Український переклад

Є й iншi характернi для лiтописного бароко риси: введення в текст усних переказiв, промов (наприклад, промови хана Іслам-Гiрея, Б. Хмельницького, І. Мазепи „до всiх урядникiв“, П. Полуботка перед Петром І), якi мають характер риторично творених подiбно до зразкiв з пiдручникiв риторики Киево-Могилянськоi академii. Правда, на нашу думку, промова П. Полуботка, вмiщена в нашiй пам’ятцi, е стилiзацiею справжньоi промови, яку переоповiдали у XVIII столiттi, тобто вона типологiчно подiбна до барокових стилiзацiй документiв С.

Величка. Є в „Історii русiв“ вiршовi вставки (як епiтафiя Б. Хмельницькому), фрагменти з новелiстичним вивершенням (опис загибелi Батурина, iсторiя помiщика Горського тощо). Уся „Історiя русiв“, зрештою, пересипана батальними сценами, що було також у традицii барокового лiтописання. Прагнув автор i до унiверсальностi опису, бажаючи охопити всю украiнську iсторiю до 1769 року включно, одначе традицiйно (так робили Самовидець, Г. Граб’янка, С. Величко) центральною частиною твору роблячи Визвольну вiйну пiд проводом Б. Хмельницького. Попереднi подii бачилися, як передумова до цього повстання, а все, що було по ньому, як наслiдки. Можна вiдтак упевнено сказати, що „Історiя русiв“ завершуе ряд козацького лiтописання в бароковiй традицii.

Як уже зазначалося, памфлетний характер „Історii русiв“ чинить твiр передусiм лiтературною пам’яткою. Вiн, можна сказати, е своерiдною реакцiею на знищення Козацькоi держави росiйським царизмом. Певною мiрою вiн наближаеться до „Енеiди“ І.

Котляревського, принаймнi мета обох творiв одна. Рiзницю бачимо лишень у виборi лiтературноi форми: І. Котляревський узяв до вжитку жанр епiчноi поеми зi складною та вельми цiкавою грою поетики низового та високого бароко з мотивами передромантичними, а автор „Історii русiв“ вибрав форму полiтичного памфлету з використанням лiтописноi та полемiчноi поетики, також iз мотивами передромантичними. Вiдтак, коли автор „Історii русiв“ оглядае всю украiнську iсторiю через короткий та поширений виклад, то І. Котляревський цю ж таки iсторiю яскраво подае засобами поетичними через так званий „похiд у часi“ Енея. Про свое завдання автор „Історii русiв“ прямо пише в передмовi: „Пропонована тут iсторiя малоросiйська писана на два перiоди, тобто до нашестя татарського екстрактом, а вiд того нашестя – широко i докладно“. В дискусiю автор входить уже з перших рядкiв супротилежно до росiйсько-монархiчного подання, що Московщина коренями загнiжджена в Киiвськiй державi.