Історія русів. Український переклад

Загалом про цього гетьмана знаемо вельми мало, але автор чинить iз нього просвiченого i свiдомого украiнського державотворця. Вiн нiбито вчився й подорожував по чужих краях i «надбав у рiзних науках, особливо у вiйськових, великих знань». Це дало йому змогу «провести в Малоросii реформу вiйська i влаштування його в iнший од колишнього спосiб», тобто Ружинський проводить полкову територiальну органiзацiю козацтва. Пiсля смертi Д. Вишневецького загетьманував Є. Ружинський нiбито 1514 року. Насправдi Д.

Вишневецький загинув у 1568 роцi, сам же Ружинський (Богданко) жив пiзнiше, принаймнi вiдомо, що загинув вiн у 1576 роцi при облозi Аслан-городка; нiяких реформ козацького вiйська вiн не проводив, принаймнi на те iсторичних даних нема; вiдповiдно й описи бойових подвигiв цього гетьмана наукового пiдтвердження також не мають. М. Грушевський про це писав так: «Пiзнiша традицiя не тiльки зробила з нього козацького гетьмана „Богданка“, головного актора Баторiевоi реформи, але й окружила його масою фантастичних, героiчних подробиць, перетворила його (головно, „Історiя русiв“) в героя якоiсь казковоi феерii, яка дожила по рiжних пiдручниках козацькоi iсторii до дуже недавнiх часiв». Це з одного боку, а з другого – цей сюжет е вiдгуком справжньоi козацькоi реформи, здiйсненоi королем Августом спершу через лист 1568 року, а потiм у грамотi 1572 року. Тодi козакiв вперше спробували зрееструвати, тобто вибрати з них певну частину для державноi служби, вони дiставали й платню iз скарбу, малося також встановити i певнi норми для впорядкування козацького життя. Цю реформу провiв, однак, не Ружинський, а козацький гетьман Ю. Язловецький. Тодi ж було встановлено чин козацького суддi, яким став Іван Бадовський. Отже, офiцiйно затверджувався гетьман козакiв та встановлювалася козацька юрисдикцiя. Тут ще не йдеться про територiальний полковий подiл. Про територiальнi полки вперше заговорив у 90-х роках XVI столiття Й. Верещинський, а здiйснив цей устрiй вже в XVII столiттi гетьман М. Дорошенко, хоча факт визнання територiального козацтва (городового) знаемо ще за П. Сагайдачного – це так званий «Реверсал» 1619 року, який признав владу над козаками мiсцевих козацьких отаманiв. Тобто в основу вищезгаданого епiзоду «Історii русiв» покладено не мiфiчнi, а таки дiйснi факти, але iх зсунуто у значно давнiшу епоху. Вiдтак постать Є. Ружинського, як перед тим П. Лянцкоронського та Д.