Історія русів. Український переклад

Наведемо довший уривок: «Сей народ в потребах i пiдмогах спiльних об’еднаноi нацii, ознаменував себе всiлякою допомогою i одностайнiстю союзною i братерською, а воiнство руське прославило Польщу i здивувало цiлий свiт мужнiми подвигами своiми в герцях i в оборонi та поширеннi держави Польськоi. І хто вистояв iз сусiднiх держав супроти воiнiв руських i iх посполитого рушення? Зазирни, Найяснiший Королю, в хронiки вiтчизнянi, i вони засвiдчать тее; поспитай старцiв своiх, i проречуть тобi, скiльки потокiв пролито кровi воiнiв руських за славу i цiльнiсть спiльноi нацii польськоi i якi тисячi i тьми воiнiв руських упали вiстрям меча на ратних полях за iнтереси ii».

Урочистий, пiднесений тон цього посланця цiлком у стилi риторичного мистецтва украiнського патрiота.

Будуючи струнку схему безперервного ряду козацьких гетьманiв, автор кладе початок гетьманування П. Сагайдачного на 1598 рiк, хоча першi згадки про це доходять до нас iз 1616 року. Про козацьких гетьманiв вiд 1610 року нема згадок в документах; Самiйло ж Кiшка (в «Історii русiв» Дем’ян Кушка) робиться ставлеником полякiв, так само й Бородавка.

Загалом твориться образ П. Сагайдачного як мудрого й розпорядливого правителя Козацькоi держави, але також цiлком фантастично – згадати б про його нiбито спiвробiтництво з киiвським митрополитом Петром Могилою (П. Сагайдачний помер 1622 року, а П. Могила став митрополитом через десять рокiв по тому, в 1632 роцi).

Так змальовано iсторiю Украiни до того часу, коли в нiй з’являеться Б. Хмельницький. Отже перед нами властиво не так сама iсторiя, як ii вiзiя, якою вона марилася украiнському патрiоту кiнця XVIII столiття, котрий ще пам’ятав Козацьку державу, бачив ii загибель, сумував за нею i бажав ii воскресити. Повторимо ще раз: його iсторiя – це чисто лiтературний твiр, своерiдна героiчна поема в прозi (принаймнi в першiй ii частинi) iз титанiчними постатями провiдникiв, iз вифантазуваним баченням самоi Козацькоi держави, своерiдна художня модель, з’явлена не так дослiдницьким розумом, як пiд впливом гарячого почуття та серця, при чому розрахована вона на читача без достатньоi iсторичноi освiти, власне на того, який таких знань та мислення позбавлений.

Вiдтак не самi iсторичнi факти цiкавили автора. Ставилося завдання цiлком вiдмiнне: запалити читача вогнем любовi до свого народу й гордостi за нього.