Історія русів. Український переклад

* * *

В днi короля Олександра, сина Казимира Четвертого, а брата Альбрехтового, уривалася чоловiча лiнiя князiв руських в останнiй галузi ii, в князевi Семеновi Олельковичу, i в силу постановочних конституцiй королiвства, року 1506-го од лицарства першого гетьмана руського Пренцлава Лянцкоронського з родини сенаторськоi, зятя князя Острозького i свояка короля Олександра, за яким була одружена Олена, також княжна руська, прозвана поляками схизматичкою i тому не коронована.

Сей гетьман зробив для королiвства Польського великi i важливi послуги, здолавши у трьох битвах туркiв, татар i волохiв, що нападали на Галичину й Волинь i поривалися в глиб Польщi, до столичного мiста Кракова. Плодом сих перемог було вiдiбрання вiд туркiв i татар малоросiйських земель понад Днiстром i в гирлi Днiпра, од часiв нашестя Батиевого загарбаних. Для збереження назавжди од них границь того краю створена тодi з козакiв малоросiйських сильна сторожа мiж Бессарабiею i Кримом, понад рiкою Днiпром, трохи нижче порогiв або за порогами, що на цiй рiцi, де козаки завдяки сталому перебуванню понаробили укрiплення, або редути, названi «засiками», вiд сiчення дерев, вживаних на палiсади, вiд чого згодом козакiв, що там позасiдали, названо запорозькими козаками, а мiсце перебування iх названо Сiччю Запорозькою, i першi козаки замiнилися другими, що з селищ iхнiх вiдрядили. Нарештi, приймаючи прибулих до них мисливих людей з нежонатих козакiв, ловлею звiра та риби, а не менше здобиччю заграничною споважених, створили велелюдне товариство козацьке; а щоб iм нiщо не заважало бути готовим до всяких затiй, то вирiшили цi козаки зостатися назавжди неодруженими. Таким чином завелася Сiч Запорозька i замiнила колишню сторожу прикордонну. Уряд, визнавши iх корисними, настановив мiж ними опiсля iхнiх виборiв старшин i головного отамана, кошовим названого, i залишив по-старому в командi гетьмана малоросiйського, до якого вони i мiсце iх перебування належали завжди. На утримання i постачання вiйська того подано й придiлено йому достатнi землi малоросiйськi з угiддями обабiч Днiпра i порогiв мiж рiчками Кiнською, Самарою, Кальмiусом, Ташликом i Бугом.