Ліна Костенко

За наведеним спогадом навiть можна вiдновити, якi книжки «пiдчитувала» дiвчинка за кузинами. Що стосуеться Зигмунда Фройда, – це «Тотем i табу»[21 - Фрейд Зигмунд. Тотем и табу: Психология первобытной культуры и религии. Пер. с нем. М. В. Вульфа. М.—Пг.: ГИЗ, 1923.] (перше видання нiмецькою – 1913 року). У цiй працi мислитель-психолог розвивае свою теорiю походження релiгii та моралi. І вже якщо Лiна каже, що нiяк не могла зрозумiти, що таке «тотем» i «табу», то значить, ЩОСЬ вона все-таки зрозумiла.

Спробуемо припустити, що могло привернути увагу дитини в цiй книжцi. Найiмовiрнiше – ii остання третина, де багато говориться про дитячу психологiю, про спостереження дитини за домашнiми тваринами: кiньми, собаками, кiшками, а також – мешканцями курника (курка, пiвень, курча). Там у Фройда, до речi, миготять i такi рiднi слова – «три кузини». Безсумнiвно, якийсь слiд у пам’ятi таке читання все ж залишало – розумiння того, яким е складним i цiкавим навколишнiй свiт. Свiт, у якому навiть за такими буденними кицями та курчатами криються якiсь не цiлком iще зрозумiлi глибини. Не так вже й важко iдентифiкувати i читаний школяркою Лiною твiр Габрiеле д’Аннунцiо. Це роман «Насолода» (1889). Дiвчинка дивувалася, що автор iз захопленням описуе «жiнку з низьким чолом». Ось цi рядки в романi д’Аннунцiо: «Воiстину, вона була ще спокусливiша, нiж тодi. Якась пластична таемниця ii краси стала ще темнiшою та захопливiшою. Їi голова з низьким чолом, прямим носом, дугоподiбними бровами, вiдзначалася таким чистим, таким строгим, таким класичним окресленням»[22 - Д’Аннунцио Габриеле. Наслаждение. Пер. с итал. Е. Р. Под ред. Ю. Балтрушайтиса, 1908. URL: http://az.lib.ru/d/d_annuncio_g/text_0040.shtml]. Вона – це Єлена, не просто кохана головного героя роману, естета графа Андреа Спереллi, але жiнка уславлювана i шанована ним.

У переказi це чимось схоже на дешеве базарне чтиво (в такому дусi, до речi, Петро Чардинiн зробив дореволюцiйну екранiзацiю «Хтивостi» у 1915 роцi).

Але тут мова йде про лiтературу зовсiм iншого гатунку! «Насолода», перший роман д’Аннунцiо, написаний ним у 25-рiчному вiцi, став ключовим текстом iталiйських декадентiв, естетичним манiфестом декадентства. Звичайно, дев’ятирiчна дiвчинка не могла по-справжньому зрозумiти й оцiнити декадентський роман д’Аннунцiо.