30 років незалежності України. Том 2. Від 18 серпня 1991 р. до 31 грудня 1991 року

2) «Заява радянського керiвництва», що констатувала необхiднiсть запровадження надзвичайного стану в окремих мiсцевостях СРСР термiном на 6 мiсяцiв з метою «запобiгання сповзанню суспiльства до загальнонацiональноi катастрофи». Для управлiння краiною в умовах надзвичайного стану було утворено Державний комiтет з надзвичайного стану (ДКНС за росiйською абревiатурою ГКЧП).

3) «Звернення до радянського народу», у якому, по-перше, ситуацiя в СРСР характеризувалася як «криза влади», зумовлена хаотичним сповзанням економiки до ринку, що викликало вибух регiонального, групового та особистого егоiзму; по-друге, стверджуеться, що руйнацiя единого народно-господарчого комплексу призвела до рiзкого падiння життевого рiвня населення; по-трете, обгрунтовувалася теза про те, що в разi не застосування термiнових та рiшучих заходiв по стабiлiзацii краiну чекае голод, новий виток зубожiння, масовi прояви стихiйного невдоволення.

19 серпня 1991 р. група змовникiв з числа керiвникiв союзних структур, iзолювавши М.

4) «Постанова ДКНС № 1». Змiст цього документу був нацiлений на блокування будь-якоi протидii ДКНС (розпуск усiх владних структур, военiзованих формувань та визнання недiйсними законiв i рiшень, якi суперечать Конституцii СРСР; призупинення дiяльностi полiтичних угруповань, що «перешкоджають нормалiзацii ситуацii», заборона мiтингiв, демонстрацiй та страйкiв, встановлення контролю за засобами масовоi iнформацii) та забезпечення пiдтримки (проголошено гасло об’еднання «усiх здорових сил» з метою «покласти кiнець нинiшньому смутному часу»).

За спиною ДКНС стояли реакцiйнi сили у керiвництвi КПРС, хоча формально до його складу не увiйшов жоден компартiйний функцiонер i в ньому домiнували представники военно-промислового комплексу та силових структур. Показово i знаково, що з усiх зарубiжних керiвникiв переворот в Москвi пiдтримали тiльки Ясiр Арафат, Муаммар Каддафi, Слободан Мiлошевич, а Саддам Хусейн назвав його «добре зробленою справою»[55 - 20 лет назад ГКЧП атаковал «разрушителей СССР».

За рiшенням ДКНС до столицi було введено Таманську мотострiлкову та Кантемирiвську танкову дивiзii (362 танки, 140 бойових машин пiхоти, 148 бронетранспортерiв, 430 важких армiйських грузовики, 3809 солдат та офiцерiв)[56 - Степанков В., Лисов Е. Кремлёвский заговор. – М., 1992. – С. 108–109.].