30 років незалежності України. Том 2. Від 18 серпня 1991 р. до 31 грудня 1991 року

Крiм того, у розпорядженнi ДКНС у Москвi перебували Тульська повiтряно-десантна дивiзiя, елiтний пiдроздiл «Альфа», загони мiлiцii особливого призначення, окрема дивiзiя особливого призначення iм. Дзержинського.

Показово i знаково, що переворот в Москвi пiдтримали тiльки Ясiр Арафат, Муаммар Каддафi, Слободан Мiлошевич, а Саддам Хусейн назвав його «добре зробленою справою».

Муаммар Каддафi

Саддам Хусейн

Ясiр Арафат

Центром протистояння мiж консервативними лiдерами ДКНС та лiберальними силами в особi керiвництва РРФСР стала Москва.

Б. Єльцин та його оточення у гранично короткий термiн зробили цiлу низку принципово важливих крокiв, направлених проти заколотникiв.

По-перше, було розгорнуто масштабну iнформацiйно-викривальну акцiю, що мала на метi дискредитувати ДКНС, довести його антиконституцiйнiсть. Акцент робився на неправомiрностi вiдсторонення М. Горбачова вiд влади. Росiйська сторона запропонувала взяти на себе всi валютнi витрати для проведення у триденний термiн медичного огляду Президента СРСР за участю експертiв Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров’я.

По-друге, органiзовано оборону Бiлого дому. На заклик Б. Єльцина вiдгукнулося, за рiзними джерелами, вiд 4 до 90 тис. добровольцiв, якi протягом усього термiну протистояння утворювали так зване «живе кiльце» захисникiв, що було потужним стримуючим фактором для ДКНС. Бiлий дiм захищали 6 застав та 16 барикад, у примiщеннi знаходилося 1500 ополченцiв, 300 озброених професiоналiв, 300 «афганцiв»[57 - Барсенков А.

С., Вдовин А. И. История России. 1938–2002. – М., 2003. – С. 384.].

По-трете, одразу ж пiсля утворення ДКНС керiвництво РРФСР прийняло рiшення про створення ешелонованоi структури опору. З метою створення опорноi бази у Свердловську для боротьби iз заколотниками, туди термiново виiхав О. Лобов, призначений головою резервного уряду, мiнiстр закордонних справ А. Козирев вилетiв до Парижу для органiзацii мiжнародноi пiдтримки Росii.

По-четверте, Б. Єльцин, з одного боку, намагаючись максимально послабити вплив кремлiвських змовникiв, з iншого – користуючись моментом i дiючи на перспективу, прийняв низку указiв, що максимально концентрували владу у його руках. Указ Президента Росii № 61 пiдпорядковував усi органи виконавчоi влади Союзу РСР «обраному народом президенту РРФСР», а Указ № 64 оголошував Б. Єльцина командуючим збройними силами СРСР на територii Росii.