Шмуель Йозеф Агнон

Вiршi молодого Чачкеса (Агнона) вплинули на подальшу творчiсть i зробили його прозу такою чуттевою й поетичною.

У письменника, як в iнших людей, все починаеться з дитинства. Тому значнi подii та епiзоди цього неповторного перiоду життя вiн назавжди зберiг у пам’ятi й на сторiнках своiх новел, повiстей, романiв, де особливе мiсце посiдае рiдний Бучач (мабуть, жартома називае його Шибуш, Шибуч – мовою iврит означае помилку, сум’яття). Ш. Й. Чачкес (Агнон) змальовуе портрети батькiв, молодших сестер i братiв, мешканцiв Бучача, яких описуе як «народ тямущий, полюбляе в усьому розiбратися i все розтлумачити доступним чином».

Цi образи вiдтворено в новелах раннього перiоду творчостi: «Хустина», «Моя пташина», «Мiй чудовий молитовник» та iн.

У бучацький перiод проживання своi першi поетичнi та прозовi твори, опублiкованi в мiсцевiй газетi, вiн написав на iвритi та iдишi [21, с. 1]. Юнак пiзнав радiсть, яку вiдчувае автор. Вперше вiн надрукувався 1903 р., хоча деякi дослiдники вважають, що це сталося ранiше.

Тодi виходив щомiсячник «Der Weker», в якому помiщено лiтературнi спроби юного автора. Друкувався вiн у журналi «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), а також газетах у Бучачi, Тернополi, Коломиi, Львовi. Тож iще в дитинствi переконався, що його покликання – слово.

В 16 рокiв юнак стае постiйним автором кракiвськоi газети «Hamicpeh» («Оглядова вежа»). Окремi лiтературознавцi, зокрема Олена Рiмон, уважають його раннi оповiдання «досить слабкими», в них вiдчуваеться вплив Шолом-Алейхема та iнших знаних письменникiв.

Але ж усi автори вчаться, в раннiй перiод наслiдують майстрiв слова.

Молодий письменник Ш. Й. Чачкес (Агнон), як i iншi еврейськi лiтератори-початкiвцi, не починали на порожньому мiсцi: вчителями були письменники епохи Гаскала. Найяскравiшi iхнi представники – Перец Смоленскiн (1842–1885); Єгуда Лейб Гордон (1830–1892); Менделе Мойхер-Сфорiм (1835–1917) – засновник еврейськоi класичноi реалiстичноi лiтератури.

Їх, як i духовного батька Гаскали Мозеса Мендельсона (1729–1886); творця еврейського роману Аврахама бен-Іекутiеля Мапу (1807–1867) називають iвритським словом «маскiл» (iнтелектуал).

Уже на початку свого шляху в лiтературу однiею з основних тем своiх творiв Агнон обрав захiдноукраiнське еврейство, життя провiнцiйного галицького «штетла». При цьому використовуе мови iврит та iдиш, окремi украiнськi слова з галицьким колоритом.