Шмуель Йозеф Агнон

При цьому в молодого письменника формувалася така особливiсть творчоi манери: вiн користуеться методом розкриття внутрiшнього свiту героя через опис свiту зовнiшнього, наслiдуючи мову хасидських текстiв [27, с. 14].

Найбiльший твiр раннього перiоду творчостi Ш. Й. Чачкеса (Агнона) мовою iдиш – повне драматизму оповiдання «Тойтi-танц» (Танок смертi). Йдеться про трагiчну долю молодоi еврейськоi пари, чиi кохання i шлюбний союз пiд час весiлля розтоптало чиновницьке свавiлля намiсника i його поплiчникiв.

Але, як стверджуеться в епiграфi до цього твору, запозиченому з другоi книги Самуiла, гл. I, «милi й закоханi в життi, i в смертi своiй не розлучилися» [28, с. 12]. Твiр створено за реальними фактами з життя евреiв в одному з «штетлiв» Галичини.

Лiтературознавцi вважають, що пiсля львiвського перiоду Чачкес (Агнон) бiльше мовою iдиш не писав, а створював твори мовою iврит. Що ж до iвриту, поширеного серед мiстечкових евреiв Галичини, то цiкаву характеристику особливостей цiеi мови дав дiяч мистецтв Соломон Мiхоелс: «Галицький iврит? Але вiн складаеться не лише зi слiв, а й iз зiтхань, вдихiв i видихiв, мае особливу музичнiсть i таку iнтонацiю, котра не повторюеться в жодному еврейському дiалектi».

Через рiк працi у Львовi Ш. Й. Чачкес (Агнон) залишив, як писав про нього, «мiсто тужливоi мудростi» й вiдбув з Галичини в Палестину.

2.2. Із Галичини – на Святу землю

Історична пам’ять евреiв сприймае мiсця, краiни i мiста свого проживання, окрiм, звiсно, землi Ізраiлю, як тимчасову домiвку, мiсце вигнання.

Внутрiшне переконання еврея постiйно пiдтримуе його мрiю про фiзичне повернення i духовне сходження на землю прабатькiв – Землю обiтовану.

Молодий еврейський iнтелектуал Ш. Й. Чачкес (Агнон), пiд впливом кличу ества еврея, також прагнув на iсторичну батькiвщину. Досягши певного лiтературного успiху в Галичинi, вiн, разом iз групою бучацьких евреiв, 1907 р. вирушае до Палестини [12, с.

42], причому «попри незадоволення батькiв» [29, с. 48]. Другою причиною емiграцii письменника стало його небажання бути мобiлiзованим до Австрiйськоi армii: вiн був мiцним чоловiком i мiг пiдлягати призову на вiйськову службу.

Майже через 20 рокiв, у 1935-му, Агнон детально i з ностальгiею за Галичиною вiдтворить у романi «У серцевинi морiв» (в англ. перекладi – «A Guest for the Night») подорож десяти евреiв вiд Бучача до Єрусалима.