Шмуель Йозеф Агнон

Неподалiк, у с. Бiлявинцi, народилася украiнська спiвачка, прима оперних театрiв свiту Соломiя Крушельницька (1872–1952).

Щоби вижити, еврею нерiдко доводилося знати 2–3 мови. Італiйський психiатр Чезаре Ламброзо (1835–1900) в монографii «Генiальнiсть i божевiлля» наголошуе, що внаслiдок пережитих евреями в середнi вiки жорстоких переслiдувань (якi поновились у роки Другоi свiтовоi вiйни, голокосту. – О. Л.), а головне – природноi наполегливостi, взаемопiдтримки «европейськi евреi досягли такого ступеня розумового розвитку, що, можливо, навiть випередили арiйське плем’я… серед евреiв бiльш поширена загальна освiта, нiж серед iнших нацiй…» [11, с.

47].

Якщо визнати справедливою поширену думку, що багатство становить першу умову культури, то значна кiлькiсть учених, лiкарiв, педагогiв, дiячiв культури, письменникiв серед евреiв можна вiднести на рахунок iхнього кращого матерiального становища, порiвняно з представниками iнших нацiй, зокрема з украiнцями. Йдеться також про еврейську традицiю забезпечувати сприятливi умови для розвитку нацiональноi освiти, культури, лiтератури.

На початок ХХ ст. майже 70 % еврейськоi молодi м. Бучач мали середню освiту, що значно перевищувало кiлькiсть освiчених серед iхнiх украiнських ровесникiв [2, с. 477]. Украiнськi та еврейськi дiти спiлкувалися пiд час забав, навчання в гiмназii, взаемно допомагали у вивченнi мов – украiнськоi, польськоi, нiмецькоi (мови австрiйськоi адмiнiстрацii).

У Бучачi та навколишнiх «штетлах» був особливий еврейський свiт, субкультура галицького еврейства, що взаемозбагачувалася з украiнською культурою.

Напевно, саме за умов такоi сприятливоi аури, пiд впливом люблячих, освiчених i вельми побожних батькiв, завдяки наполегливiй самоосвiтi, спiлкуванню з iнтелiгенцiею та ровесниками – дiтьми евреiв, украiнцiв, полякiв, австрiйцiв iз заможних та бiдних родин формувався майбутнiй майстер слова Шмуель Йосеф Агнон.

1.3. У кожноi людини все починаеться з родини

У роки випробувань сформувалася визначальна нацiональна риса евреiв – вiдданiсть своiй релiгii (юдаiзму), згуртованiсть i взаемодопомога.

У евреiв, вочевидь, е дуже добре правило: майже нiхто не йде по життю наодинцi – за кожним його рiд. А ще: ранiше, коли еврей давав обiцянку «бене-мунес», можна було покластися на еврейське слово честi, – вiн дотримаеться його. І ця традицiя зберiгаеться в iхнiй ментальностi, хоча нинiшнiй егоiстичний час вносить своi, не завжди кращi, корективи у взаемини людей.