Шмуель Йозеф Агнон

Батько майбутнього письменника – Шолом Мордехай га-Левi Чачкес набув освiту рабина але, щоб забезпечити сiм’ю, торгував хутром i худобою. «Батько мiй, благословенна його пам’ять, щороку виiжджав на ярмарок в Лешкович (тепер це с. Улашкiвцi Чорткiвського району Тернопiльщини. – О. Л.), де укладав торговi угоди… Вам не знайти жодного торговця в Галичинi, який у днi ярмарки не тримав би там лавки» (Ш. Й. Агнон. «Хустина»).

Мати письменника – уроджена Есфiр Фарб була шанованою серед мiщан Бучача за освiченiсть, знання мов, нiмецькоi та скандинавськоi лiтератур.

Вiдомим своiми енциклопедичними знаннями був його дiд купець Іегуда Фарб, який брав участь у домашнiй освiтi онукiв. Турбувалася про них i бабуся Гiтл Рейзя Фарб.

У Бучачi та його околицях батько Ш. Й. Чачкеса (Агнона) користувався повагою як ерудит i послiдовник хасидського цадика фiлософа Давида-Мойше Фрiдмана (1827–1904) [12, с. 41], який проживав неподалiк – у м. Чорткiв. Тут вiн заснував резиденцiю чорткiвськоi гiлки Ружицько-Садогiрськоi хасидськоi династii.

До нього приiздили тисячi прибiчникiв, оскiльки вiра в духовну владу цадика е однiею iз сильних i спiрних iдей хасидизму. Як писав Агнон, два-три рази на рiк вони з батьком «здiйснювали подорож до Чорткова в гостi до нашого рабина… там бували й хасиди з багатьох iнших краiн, i ми мали можливiсть дiзнатися про справи в усiй гебрейськiй дiаспорi…» («Нiчний постоялець», с. 297). Фрiдман – автор фiлософсько-релiгiйних творiв давньоеврейською (гебрайською) мовою, назви яких у перекладi украiнською – «Давид Дiврей», «Краса людини», «Сад винограду», «Скарбниця фiлософii i думки» i т.  д.

Попри зайнятiсть, батько активно впливав на розвиток старшого сина Шмуеля Йосефа, двох молодших синiв i двох доньок. Письменник запам’ятав щасливi митi дитинства, коли «…ми з батьком направлялись в дiм молитви. Яка хороша була суботня нiч, коли ми поверталися додому! Небо, повне зiрок, будинки, повнi сяйва суботнiх свiчок. Люди, вбранi в суботнi одежi, iдуть з моiм батьком, ступаючи неспiшно, щоб не потурбувати ангелiв суботи… А в домi горять свiчки, накритий стiл, чудовi пахощi теплого хлiба, бiлоснiжна скатертина покривае стiл, а на ньому – двi хали, покритi гарною серветкою, щоб не применшити iхню гiднiсть, коли ранiше, нiж хлiб, благословлять вино» [13, с.

80–81].

Сiм’я Чачкес власного житла не мала i проживала в рiзних будинках. Як писав Агнон, найпрестижнiшим був будинок, орендований у колишнього бляхара.