Олег Блохін

Одного разу пiсля занять тренер видав Олегу бiлу як снiг футболку з великою синьою лiтерою «Д» на грудях. Хлопчик був просто щасливий – вiн вийде на поле у складi киiвського «Динамо»! Хай у дитячiй командi, але все-таки в «Динамо»!

Першi матчi Олега Блохiна проходили на заводських стадiонах, розташованих далеко вiд центру мiста. Вболiвальники туди майже не заглядали. По недiлях грали клубами на першiсть мiста. В такi днi вся родина прокидалася рано. Катерина Захарiвна швидко готувала снiданок, i Володимир Іванович з Олегом вирушали на стадiон.

За словами Олега Володимировича, за всi дитячi та юнацькi iгри його батько не пропустив жодного матчу на першiсть мiста. При цьому Володимир Іванович був не тiльки персональним уболiвальником сина – вiн багато рокiв на громадських засадах очолював батькiвський комiтет школи «Юний динамовець». Батьки допомагали тренерам контролювати успiшнiсть дiтей, а в днi недiльних матчiв на першiсть мiста були разом з ними.

Поступово зароджувалися гарнi традицii: примiром, на кожну гру батьки приносили трилiтровi банки з яблучним, томатним або виноградним соком. Пiсля матчiв юнi футболiсти не бiгли хлебтати воду з-пiд крана, а з величезним задоволенням пили цей сiк.

Щоправда, за спогадами Олега Блохiна, для нього батькiвська турбота обернулася на маленьку драму – за ним мiцно закрiпилося прiзвисько «татусiв синочок». Багато хто з хлопцiв вважали, що Олега тримають у командi лише через високу посаду Володимира Івановича та його особисте знайомство з тренером Леонiдовим.

Оливи до огню пiдливав i сам тренер, який не обмежував своiх пiдопiчних жорсткими iгровими настановами i дозволяв iм вiльно фантазувати на полi. Леонiдов дуже цiнував швидкiсть Блохiна, тому часто радив захисникам i пiвзахисникам давати Олегу довгi передачi за спини суперникiв. Блохiн, отримавши м’яч, волiв не вступати в единоборство iз захисниками суперника, легко набирав швидкiсть, утiкав од супротивникiв, виходив сам на сам iз воротарем, забивав гол… i чув од партнерiв по командi образливе слiвце: «Боягуз!»

Боягузом Олега вважали не тiльки хлопцi.

Навiть колеги-тренери, дивлячись на гру Блохiна, частенько говорили Олександру Леонiдову: «Із цього футболiста не вийде – не боець вiн!» Адже в тодiшньому футболi силова боротьба на кожнiй дiлянцi поля, передусiм у нападi, була загальноприйнятою практикою.